#Лікарня

Тяжко жити, страшно вмерти... страшна історія про звичайну лікарню

Давно я тут не була – скучила за усіма… та причина була зовсім не хороша - в неділю ми похоронили свекра. Він вже більше півтора року хворів раком і нарешті відмучився. Не осуджуйте, що так пишу, бо справді це дуже тяжка хвороба, від якої людина жахливо страждає і лише чекає, коли все це закінчиться. Надіюсь, тепер десь там йому краще.

Останні дні він провів у лікарні, а ми намагалися весь час бути поряд, не залишаючи його навіть на хвилинку. Так нестерпно розуміти, що ось-ось, можливо завтра, можливо сьогодні чи взагалі через декілька хвилин людини не стане… Є: говорить, намагається жартувати, стиснувши зуби, хвилюється, щоб ми не перевтомлювалися – і вже немає((

Але найсильніше вражає відношення більшості медичних працівників – як до м’яса: «лежить, дихає, то добре, а як перестане, то позвете». Ніякого співчуття… хоча, можливо, так і повинно бути, адже якщо проблеми усіх приймати близько до серця, то й з глузду з’їхати можна.

Також шокувало те, що нам самим довелося самим займатися тілом: перекладати з лікарняного ліжка на каталку, вдвох з чоловіком, лише в супроводженні однієї медсестри, везти його до моргу. А морг, це звичайне приміщення, викладене кафелем, у якому навіть холодильники не працюють. Закрили двері, а нас просто відправили додому.

А ще, виявляється, ні в якому разі не можна вмирати в вихідні, адже медики теж повинні відпочивати. І нікого не хвилює, що станеться з померлим за два дні при кімнатній температурі! Патологоанатом по телефону сказав, що він не збирається приїжджати, начальник лікарні просто скидав дзвінки, медсестри розводили руками і відправляли шукати чергового адміністратора, але на питання, де ж його все-таки можна знайти, лише загадко та єхидно посміхались. Три години ми блукали лікарнею, намагаючись знайти того, не знаю кого, там, не знаю де, аж поки одна з працівниць не зглянулася над нами та потайки не дала телефон т.в.о начальника (який, до речі, балотувався на місцевих виборах, що скоріше за все й стало вирішальним моментом). Цей чоловік нам справді допоміг, і вже через декілька годин ми змогли забрати свекра додому з усіма необхідними документами.

Не знаю, для чого я це все написала: можливо для того, щоб просто розповісти про свавілля, яке коїться у нашій медицині, а може для того, щоб сказати, що в будь-якому випадку не можна опускати руки, адже якщо постійно стукати, то якісь двері все-таки відкриються.

#СтрашнаІсторія #Лікарня #РакХвороба #Свавілля

PS. Сайлент Хилл по-українські... навіть погода була моторошною.
Київські лікарні
#Київ #лікарня #поліклініка

Той, хто читав мої попередні статті, той знає, що я неодноразово вже описувала стан столичних лікарень різних спрямувань та різних районів Києва. І хоча усі вони відрізняються чимось, але стан їх однаково занедбаний та жахливий. Ви гадали, що у столиці Мінохоронздоров'я на більш розвинутому рівні працює? Запевняю вас, що це не так. Але про це можна дізнатися тільки порівнюючи.
Так от, фото, яке я зробила у поліклініці №1 міської клінічної лікарні №11 (вул. Рогозівська, 6) саме говорить про те, що твориться у столичних поліклініках та лікарнях. Але навіть такий стан тішить мешканців Києва, бо вже багато років влада закриває одну лікарню за іншою. Знаходиться хтось з «волохатою рукою», хто в тих напівзруйнованих будівлях лікарень, кошти на ремонт яких вже давно не виділяється, відкриває приватні клініки, центри, фірми. І навіть такі дірки у стелях та підлозі не заважає хворим відвідувати бідолашні державні поліклініки чи амбулаторно лікуватися у лікарнях. Краще так, ніж їхати у сусідній район до лікаря і тягнути через пів міста маленьку дитину. Пишу це і гірко посміхаюся… ми такі вже забиті своїм буттям, що радіємо навіть тому, чому цивілізовані люди радіти не можуть.
Київська міська дитяча клінічна лікарня №1. Київ, вул. Богатирська, 30
#Київ
Незалежно від того, в якому районі Києва ви проживаєте, до вузьких спеціалістів все одно направляють до спеціалізованих лікувальних закладів. Звичайно, що якщо у дитини звичайне захворювання, надати допомогу і отримати консультацію можна і при районних поліклініках. Я ж мову веду про такі, наприклад, захворювання, як патологія різних органів, обстеження, хірургічне втручанні та інше. Одна з таких лікарень - Київська міська дитяча клінічна #лікарня №1, яка знаходиться майже за містом.
Так сталося, що з молодшою дитиною ми потрапили на обстеження до урологічного відділення вищезазначеної лікарні. Я бачила різні лікарні, як столичні, так і провінційні, але саме ця лікарня – дещо! На сьогоднішній день в урологічному відділені йде ремонт (частина крила) і про ніякі санітарні умови навіть мови йти не може. А там же лежать і після операцій! Пил, бруд, павутиння на кожному кроці. Було відчуття, що там місяцями ніхто не прибирав. Я не побачила жодної прибиральниці. Дякувати Богові, що ми там довго не знаходилися.
Хочу розказати про єдину річ в урологічному відділені, яка дуже приємно вразила і показала на скільки вона необхідна в дитячих лікарнях. Це – дитяча ігрова кімната. Зроблена вона тут коштами та силами благодійної організації. Подивіться на фото. Мій син був у захваті від цієї кімнати: гірка, будиночок, телевізор, різноманітні іграшки. Увесь вільний час ми проводили саме тут. Вважаю, що в кожній лікарні повинні бути такі віддушини для дітей-пацієнтів та їх батьків.
Гігієна праці медичного персоналу в Києві.
#Київ #КиївськаМіськаКлінічнаЛікарня (П. Запорожця, 26)

Мені здається, що усі стикалися з проблемами охайності і гігієни медичного персоналу різних категорій. Хтось став свідком, як стоматолог працює без одноразових рукавичок або «лізе» до рота в тих самих рукавичках, в яких лікував зуби попереднього пацієнта. Або, коли викликаний #педіатр, перед оглядом дитини навіть руки не миє, зайшовши з вулиці. Прикладів безліч. Нажаль. Мої сьогоднішні фото демонструють один з таких ганебних випадків відсутності будь якої санітарної етики. Поруч з моїм домом, з одного буку, розташоване #МедичнеМістечко, з іншого – магазинчик, який #МедичнийПерсонал по декілька разів на день полюбляє відвідувати. Річ не в тому, що вони ходять до магазину під час своєї робочої зміни. Проблема в тому, що вони не переодягаються і не перевзуваються. Цю картину я спостерігаю щодня (і взимку, і влітку, і у різні погодні умови). Зауважте, йдуть вони гуляючи, у капцях… а поруч смітні баки, до яких кожного дня під'їжджає сміттєвоз і дуже необережно забирає сміття: з машини все випадає, тече. І тими капцями ті тітоньки підуть до хворих, як ні в чому не бувало (навіть не хочу думати, що хтось з тих нечупар працює в операційній). А разом з тим, нагримають на відвідувачів госпіталізованих пацієнтів, щодо занесення з вулиці інфекції і бактерій. Ось така сумна #ГігієнаПраціМедичногоПерсоналу.
Я так жалкую, що не змогла сфотографувати цих представниць медицини спереду, щоб «героїнь» знали в обличчя.
Київська дитяча клінічна #лікарня №2 (пр-т Алішера Навої). Частина 3.
#ЛОР - відділення. #Операція з видалення аденоїдів та мигдалин.
#Київ

Немає нічого гіршого для батьків, ніж бачити як твоя дитина страждає.
Тема видалення аденоїдів та мигдалин у дітей дуже гостра в нашій країні. Серед 48-60 дітей ЛОР – відділення, де ми оперувалися, лише 6-8 роблять вищезазначену операцію. Інші діти лежать з гострим #отит/ом або #гайморит/ом (переважна більшість). Найбільше від цих двох хвороб страждають саме діти із збільшеними аденоїдами. Але чомусь батьки цих дітей вважають кращим декілька разів на рік «травити» своїх нащадків антибіотиками, дивлячись, як ночами дитина хропе, задихається, втрачає слух, уважність і розвиток (з причини дихання ротом, погано насичується мозок киснем). Заспокоюючи себе тим, що може колись дитина «переросте» цю недугу. Деякі, навіть, заспокоюють себе тим, що «лікують» аденоїдіт фіто-ліками, ефективність яких досі сумнівна. Ось, що я хочу розповісти про саму операцію і наслідки від неї на своєму прикладі.
Лягали ми на операцію з деякими зрозумілими сумнівами, але вони пройшли. День до операції проводиться звичайно без якихось підготовок. Зранку, в день операції, не їсти і не пити. Увага! Якщо дитина маленька і сильно капризує, можна дати шматочок цукру, але НЕ ПИТИ (зайва рідина в організмі може викликати кровотечу під час операції). За 5-15 хвилин медсестра у палаті робить потрійний укол і дитина заспокоюється, веде себе як «гальмо» (не знаю що то, але деякі діти навіть засинають). Потім привозять ліжко-каталку і ви вкладаєте дитину на неї. З посмішкою махаєте ручкою і йдете у палату «гризти нігті», «шкрябатись на стіни». Насправді, часу мало, бо необхідно поснідати і пообідати за один присід, бо можливості іншої не буде. З моменту відправки дитини в операційну і до моменту її привезення назад до палати пройде приблизно 30-60 хвилин. Там їй поставлять внутрішньовенний #катетер, подадуть #наркоз, почнуть операцію, вставлять горло-трахеальну трубку, завершать операцію, виймуть трубку і приведуть до тями від наркозу. Далі привезуть до палати плачучу дитину, яка зовсім не розуміє де вона і що з нею, поставлять крапельниці фіз.розчину. Тут дитина заспокоїться і «провалиться» у сон. Проспить вона +/- 2-3 години. Катетер залишиться до наступного ранку (заважати не буде).
Далі важливо по схемі відпоїти дитину водою або компотом з сухофруктів. Чим краще дитина буде пити, тим скоріше вона відійде від наркозу. Якщо дитину не нудить і вона не блює, то насильно вливайте рідину. Будіть і змушуйте пити. Зазвичай діти приходять у відносну норму вже через 3 години після крапельниці. І ви здивуєтесь на скільки вона буде голодною і буде їсти. Дієта – стіл №16. Ніяких фізичних навантажень і спокій. Можливо підніметься температура до 37,5 – це нормально. Нічого робити не потрібно. Ніякі знеболювальні препарати не потрібні.
І ось саме цікаве: ПІДРІЗАННЯ піднебних мигдалин – це не те саме, що ВИДАЛЕННЯ. Забудьте ті казочки, які ви чули про страшні болі. Підрізання мигдалин – це часткове видалення і не порушує їх функцій. Ніякої болі або неприємних відчуттів.
Так, видалення аденоїдів і мигдалин не вбереже мою дитину від хвороб, але дуже сильно полегшить їх перенесення: прощавайте отити і гайморити! Хай живе здоровий сон і дихання!
Київська дитяча клінічна #лікарня №2 (пр-т Алішера Навої). Частина 2.
#ЛОР - відділення. #Операція з видалення аденоїдів та мигдалин.
#Київ

У продовження до частини першої зазначеної теми.
Найгіршими місцями у ЛОР - відділенні виявилися два туалети, які смерділи, не дивлячись на те, що їх постійно мили. Крім того, я не знаю з яких причин, але позначок «Ч» або «Ж» - немає, а про хоч якісь клямки можна було тільки мріяти. Як не дивно – черг не було.
Особливу увагу приділю персоналу: жодної претензії (як не дивно) в мене немає. Усі чемні, привітні, турботливі. На дітей ніхто не гримав. І був постійний адекватний контроль. Медичні сестри навіть слідкували, щоб діти, які лежали самостійно без дорослих, пішли помилися перед здачею аналізу сечі, калу.
Ніяких натяків на хабарі чи «вдячність» не було. Але система все ж таки гнилувата у закупівлі медикаментів. Коли оформлюють госпіталізацію (9.00 ранку) на першому поверсі видають список медикаментів, які потрібно купити ТІЛЬКИ в аптеці при лікарні, інакше не госпіталізують. На сьогоднішній день це складає 450 гривень. Сюди входить і рідке мило, рулони рушників. Ще й благодійний внесок потрібно сплатити у розмірі 100 грн. Але через три години до палати заходить #анестезіолог і дає другий список (на сьогодні – 550 грн.), де також вписані рушники і мило (ЛОР - відділення і операційна – окремі «держави»). Списки ці подвійні (на всяк випадок): дві крапельниці, чотири фіз. розчину і т.д. Зрозуміло, що величезні залишки повертаються у ту саму аптеку при лікарні і нові пацієнти їх купляють повторно.
Крім того, дають на вибір купити анестезію: або #Пропофол, або #Діпріван, але навіть в Києві їх купити можливо тільки в одній-двох аптеках і тільки за рецептом. Раджу тим, хто зіткнеться з такою проблемою, звернутися до цілодобової аптеки за адресою вул. Артема, 55. Тут ми знайшли все і вмовили продати анестезію без рецепта.
В наступній частині я розповім про саму операцію і важливі моменти, на які потрібно звернути увагу, якщо вам прийдеться оперуватися.
Київська дитяча клінічна #лікарня №2 (пр-т Алішера Навої). Частина 1.
#ЛОР - відділення. #Операція. #Київ.

31.03.2015 р. моєму молодшому синові провели операцію з видалення аденоїдів та піднебінних мигдалин (підрізання). Операція була запланованою у ЛОР – відділенні. #КиївськаДитячаКлінічнаЛікарня №2 – місце проведення операції. Для госпіталізації потрібно було здати наступні аналізи: розгорнутий #АналізКрові (+ тромбоцити, + згортання крові), #аналіз крові на цукор, загальний аналіз сечі, зіскрібок у дитини на ентеробіоз, аналіз калу на яйця глистів, для мами – бактеріальний аналіз на кишкову групу. Крім того, необхідно було направлення та довідка педіатра, а також довідка з дитячого садочка (якщо дитина відвідує садок).
ЛОР – відділення розташоване на четвертому поверсі, операційна – на шостому.
Черга до лікарні велика: запис ведеться за кілька місяців наперед. Операційні дні: вівторок, четвер. Приймають за день до операції: у понеділок тих, кого оперуватимуть у вівторок, а у середу їх вже виписують. Натомість у середу приймають тих, кого оперуватимуть у четвер (у п’ятницю виписка). Оперують по 6-8 дітей в день (вівторок, четвер).
З фото видно, що відділення знаходиться у нормальному стані. Всього 8-10 палат: окремо – дівчачі, окремо – хлопчачі. У палаті 6 ліжок. В усіх палатах нові ліжка, але дуже маленькі і тверді (бідненькі ті мами, які лягають разом з дітьми і вимушені спати поруч з дитиною на дерев’яному бортику вузенького ліжечка). Вікна всі нові, палати занадто жаркі і постійно потрібно провітрювати. Є їдальня, але кормлять там лише тих, хто лежить довго (від 7 днів) і, як звичайно, гидотою. Для передач стоять у їдальні два холодильника (забиті повністю). Їсти у палатах не дозволяють. Коли миють и «кварцують» палати (2 рази в день), у коридорі ажіотаж: малеча бігає і стрибає, старші діти спілкуються, граються телефонами, дивляться телевізор. У зв’язку з тим, що пацієнти – діти, жодної розетки у палаті немає. Заряджати можна тільки телефони (ніяких ноутбуків чи планшетів) біля мед.сестринського пункту (шість розеток). Битва за розетки - звичайна справа.
Обурена. Війна, війною, але про медицину не треба забувати

Була сьогодні в #лікарні. Повернулася додому дуже обурена. Тому, що лікар сказав, що в лабораторії відсутні #реактиви для аналізів. І здати звичайний #аналіз крові, не кажучи вже про інші аналізи, неможливо. Нема фінансування. Зрозуміло в країні #війна, але все списувати на війну це просто злочин. А якщо людина дуже хвора, або в неї немає матеріальної можливості звернутися в приватну лабораторію, що їй робити. Мені народжувати через 2 місяці і від того стає дуже страшно, якщо такі проблеми в звичайній лікарні, то що вже казати про пологові будинки.

Feedback to administration:

 Technical page of the site:

 
- contact here with questions and suggestions as public (comments) and private (chat).