2015-01-09 02:20

Прошу любити й шанувати, моє зеленооке диво Пуська.

З'явився він у мене цілком неймовірно - просто пішов поруч зі мною крихітним кошеням на вулиці у центрі міста, незрозуміло звідки з'явившись. Як можна було не взяти з собою :) хоча заводити собі кошеня зовсім не збиралася. Загалом, він сам мене знайшов, про що мені жодного разу не доводилося пошкодувати.
Існує думка, що коти на відміну від собак не здатні на справжню щиру прихильність до людини і тільки користуються господарем у своїх котячих інтересах. Не вірю. Коли кіт з тобою змалку, з'являється якесь своєрідне взаєморозуміння, чи що. Я не з тих, хто замінює людське спілкування своїм неперевершеним котом, але він для мене безумовно більше, ніж "хатня тваринка". Такий собі живий волохатий оберіг.
11

Коментарі 5

  • 2015-01-10 22:47
    Гарнюсик!!! Трохи схожа нав мою кицю...))
  • 2015-01-11 16:53
    Видно, що коту добре живеться. Задоволено посміхається і позує на камеру. Напевно, його погодували чимось смачненьким або кіт сам себе нагодував тим, що було на столі, поки господарі не бачили. Життя вдалося, що тут казати.
    • 2015-01-11 20:53
      Десь так і є) скаржитись цій нахабі не доводилось
  • 2015-01-31 13:22
    Гарний котик)) Я в дитинстві теж вуличних кошенят жалів, домой приніс напевно з десяток за весь час. Останню кішку Муську підібрав коли мені було вже 18 років. Потім ще довго вона в нас жила, до минулої зими.
    • 2015-02-02 20:57
      сумно, коли їх раптом не стає. 
      дуже вже до них звикаєш...

© 2010 - 2024. Всі права захищено.