2015-01-02 23:51
Останнім часом мені банально не вдається покатати свого сина на санчатах. Тільки збираюсь це зробити, як на дворі теплішає і сніг миттю перетворюється в воду. Така ситуація повторювалася певне уже разів зо пять))) Не розумію, це мені просто не щастить через короткотривалі природні примхи чи я дійсно такий повільний на підйом) Вже й дружина з цього сміється, говорить на мене ніякого снігу не вистачить!!!
Мій син любить #катаннянасанках і на #НовийРік я планував з ним покататись, але оскільки був увесь в новорічних клопотах і шукав #ДідМороз , вирішив почати з 1 січня. Десь о 12 годині ми вийшли на вулицю, щоб констатувати той факт, що кататися уже можна хіба що на роликах((( Довго прийшлось вмовляти малого не плакати, виручила школодка у магазині)
Що це, банальне невезіння? Може в когось буває така ж ситуація, чи це я один такий нефартовий?
9

Коментарі 3

  • 2015-01-06 20:52
    В мене так півдитинства пройшло!)) А пів тільки тому, що другу половину дитинства мене з шкребетом тягали на санчатах по ледь притрушеному снігом асфальту! Принаймні, іржа від санчат відчищалась за той час)  
    Але є на моїй пам'яті один душе яскравий та приємний спогад. В той день випало на диво багато снігу, весь день сніжинки кружляли за вікном. І ми з дідусем вирушили у мандрівку дворами. Дерева вкривались білим ошатним вбранням, а ми їхали (я їхала, а дідусь власне віз мене на санчатах) і творили свою власну поезію, про сніжинки, берези, небо.. Про все, що бачили. Таку романтичну і мрійливу сторону дідуся того дня я і запам'ятала. Мені було 4 роки.
  • 2015-01-06 20:54
    До чого я вела!))) Зловіть все ж таки мить, коли сніг ще не встигне розтанути, може це також стане одним з найяскравіших спогадів Вашої дитини)
  • 2015-01-07 15:22
    Дякую, спробую дослухатися до вашої поради, уже й сніг пішов і мороз -10 )))

© 2010 - 2024. Всі права захищено.