Тяжко жити, страшно вмерти... страшна історія про звичайну лікарню

Давно я тут не була – скучила за усіма… та причина була зовсім не хороша - в неділю ми похоронили свекра. Він вже більше півтора року хворів раком і нарешті відмучився. Не осуджуйте, що так пишу, бо справді це дуже тяжка хвороба, від якої людина жахливо страждає і лише чекає, коли все це закінчиться. Надіюсь, тепер десь там йому краще.

Останні дні він провів у лікарні, а ми намагалися весь час бути поряд, не залишаючи його навіть на хвилинку. Так нестерпно розуміти, що ось-ось, можливо завтра, можливо сьогодні чи взагалі через декілька хвилин людини не стане… Є: говорить, намагається жартувати, стиснувши зуби, хвилюється, щоб ми не перевтомлювалися – і вже немає((

Але найсильніше вражає відношення більшості медичних працівників – як до м’яса: «лежить, дихає, то добре, а як перестане, то позвете». Ніякого співчуття… хоча, можливо, так і повинно бути, адже якщо проблеми усіх приймати близько до серця, то й з глузду з’їхати можна.

Також шокувало те, що нам самим довелося самим займатися тілом: перекладати з лікарняного ліжка на каталку, вдвох з чоловіком, лише в супроводженні однієї медсестри, везти його до моргу. А морг, це звичайне приміщення, викладене кафелем, у якому навіть холодильники не працюють. Закрили двері, а нас просто відправили додому.

А ще, виявляється, ні в якому разі не можна вмирати в вихідні, адже медики теж повинні відпочивати. І нікого не хвилює, що станеться з померлим за два дні при кімнатній температурі! Патологоанатом по телефону сказав, що він не збирається приїжджати, начальник лікарні просто скидав дзвінки, медсестри розводили руками і відправляли шукати чергового адміністратора, але на питання, де ж його все-таки можна знайти, лише загадко та єхидно посміхались. Три години ми блукали лікарнею, намагаючись знайти того, не знаю кого, там, не знаю де, аж поки одна з працівниць не зглянулася над нами та потайки не дала телефон т.в.о начальника (який, до речі, балотувався на місцевих виборах, що скоріше за все й стало вирішальним моментом). Цей чоловік нам справді допоміг, і вже через декілька годин ми змогли забрати свекра додому з усіма необхідними документами.

Не знаю, для чого я це все написала: можливо для того, щоб просто розповісти про свавілля, яке коїться у нашій медицині, а може для того, щоб сказати, що в будь-якому випадку не можна опускати руки, адже якщо постійно стукати, то якісь двері все-таки відкриються.

#СтрашнаІсторія #Лікарня #РакХвороба #Свавілля

PS. Сайлент Хилл по-українські... навіть погода була моторошною.

Comments 8

  • tatiana_bezsonova tatiana_bezsonova (2015-10-29 12:46:38) #
    Ой, Танюш, соболезную вашей семье. Затронула больную тему. Мне кажется, что каждый может рассказать с десяток ужасных историй из собственной жизни на тему медиков-зверюг и взяток в медицине. Вот потому вы сами все и делали, потому что никому ничего не платили. Я права?
    • Tan4ik_tes Tan4ik_tes (2015-10-29 17:38:53) #
      Да я бы не сказала, что не платили - о деньгах вопрос не стоял, в том состоянии, что все были, можно было последнее отдать. Вот та медсестра, которая помогала перевозить свекра в морг вообще отказалась от "благодарности", сказав, что у нас и так большое горе, так что деньги еще пригодятся. Но это скорее исключение. Просто большинству плевать, да и порядки у нас дурацкие( А клятва Гиппократа - так вообще пустые слова(
      • tatiana_bezsonova tatiana_bezsonova (2015-10-30 11:48:17) #
        К сожалению, так и есть(( привыкают врачи к чужому горю и не обращают внимания
  • kykana kykana (2015-10-31 19:43:54) #
    Прочитала давно, а написати так і не змогла, я тяжко переношу чуже горе, довго згадую, осмислюю, тому лікарем мені не бути ніколи це точно. Я знаю, що в деяких випадках коли хвороби реально забирають надію, вбивають віру...тоді всі моляться лише про одне. Тепер вам треба піклуватися не тільки про себе, але і не залишати свекруху, адже вона залишилася сама. Швидшого загоювання сердечних ран, і все буде добре, бо МИ ДОБРІ ЛЮДИ!!!
    • Tan4ik_tes Tan4ik_tes (2015-11-01 22:21:45) #
      Я навіть не знаю, що відповісти... ти написла саме те, що я думаю.
      Та й просто потрібно рухатись далі.
      • kykana kykana (2015-11-01 22:24:01) #
        Будемо рухатися, шевелитися і пам'ятати тільки найкраще!
  • Mapisa Mapisa (2015-11-02 12:53:08) #
    Приймiть моi спiвчуття! Це звичайно важко. I правду ви пишите, що сервiс у нас нiкудишний! Але якщо взти працiвникив, то для них це звичайна робота, смертi i хвороби вони бачать кожен день i привикли до цього. Але чому ви везли тiло в морг для мене загадка(((( Дуже некрасиво так з людьми поступать(це я про лiкарив)(((((
    • Tan4ik_tes Tan4ik_tes (2015-11-05 21:09:54) #
      Згодна, вони звикли, тому, як на мене, повинні вміти допомогти перенести горе рідним, а не навпаки ще більш загострювати ситуацію. А от ситуацію з моргом взагалі неможливо пояснити(( Абсурд!

Feedback to administration:

 Technical page of the site:

 
- contact here with questions and suggestions as public (comments) and private (chat).