Цікаві факти

Група, учасників: 27
2015-07-01 18:03

Заходи для дітей - інвалідів

Як інколи ми не хочемо помічати горе сторонніх нам людей… Навіть не тому що, ми черстві та жорстокі, а тому що це заважає нашому більш-менш облаштованому життю. Вигляд скаліченої людини, а тим більше дитини, нас засмучує і вибиває з рівноваги. І ми опускаємо очі, проходимо повз. Навіщо ж зайвий раз змушувати себе нервуватися, так? І кожний виправдовує себе: «А чим я можу допомогти? Я й сам не особливо добре живу… потрібно ще кофтинку двадцять п’яту купити.» Звичайно, що я навмисно перебільшую. А може й ні?
Вам важко дивитися на калік та інвалідів? Тоді уявіть, а як їм!
На жаль, країна наша майже не піклується про немічних і безпорадних. Вони виживають завдяки титанічних зусиль рідних та небайдужих. В Києві існує декілька центрів консультації, допомоги, реабілітації інвалідів (загальні та спеціалізовані). Один з таких центрів Всеукраїнський культурно-просвітницький центр "Нове життя" http://nlc.org.ua (Дніпровський, Деснянський, Харковський р-н). Центр існує вже 25 років. Він більш орієнтований на дітей, хворих на ДЦП (дитячий церебральний параліч), а також на ВІЛ-інфікованих дітей.
Розваг у дітей, хворих на ДЦП особливо немає: вони не можуть вийти на дитячий майданчик, як це роблять інші діти; не можуть піти у розважальні заклади та центри. Час від часу якісь благодійники проводять розважальні заходи для таких діток, але цих заходів так мало і вони такі фінансово обмежені. На фото ви бачите купку батьків зі своїми хворими дітками на ДЦП під час проведення конкурсу на території Дніпровського районного відділу соціального забезпечення населення (Собез). Сумна картина, але мами діток посміхаються...
Ми живемо і зациклюємося на своїх дріб’язкових проблемах та клопотах, а в цей час якась дитина бореться за своє життя. Згляньмося на тих, кому живеться набагато гірше нас.
20

Коментарі 10

  • 2015-07-01 22:23
    На превеликий жаль, наша країна геть не пристосована до таких сумних ситуацій. НАвіть у столиці я не бачила жодного громадського транспортного засобу, яким могли б користуватися люди з обмеженими можливостями. Так, є тролейбуси і автобуси з низькою посадкою, але ніякий інвалідний візок не переїде з автобусної бордюри до такого тролейбусу..В Європі і транспорт, і ліфти, і навіть банкомати є для таких людей. А у нас... От сидять бідні люди по домівках або у дворі.. і нікому окрім родичів не потрібні
    • 2015-07-02 06:57
      Да, правда. (( И платят несчастную тысячу гривен. Как можно прожить инвалиду с опекуном прожить на эти деньги?!
      • 2015-07-10 13:32
        Так, з цього і починається наше ставлення до хворих, калікам і хворим діткам. Наше суспільство хворе, оскільки не вбачає цих проблем. Дійсно, як можна прожити на 1000 гривень? А адже через цих дітей, старих, калік ми стаємо добрішими, милосерднішими. У мене був дідусь каліка- у нього не було обох ніг. І я знаю скільки проблем в цих сім'ях, тільки от уже минуло більше сорока років, а проблеми так і є. У суспільстві потрібно виховувати - співчуття, любов, самопожертву. І ці люди не дарма живуть навколо нас, для того, щоб ми подумали про сенс життя, і тих хто з нами поряд живе ...
        • 2015-07-10 13:38
          Как говорят: рыба гниет с головы ((( пока политики будут переживать за свой зад, так и останется проблема нерешённой (
          • 2015-07-10 13:56
            Да, она врядли в скором будущем решится и это наше больное общество. Сколько проблем у родителей с больными детками, у родсвенников живущих с калеками и больными. Ведь, тогда ещё пенсия у дедушки была - 30 рублей - это мизер..((( И теперь эти копейки...
            • 2015-07-10 14:04
              Вот и жалко этих деток и их родителей больше всего (
  • 2015-07-03 18:37
    У нас в місті є центр реабілітації для таких дітей. Але не все те добре, що здається. Знайома влаштувалася туди на роботу, то розповідала страшні речі - що деякі працівники б'ють дітей, деякі поять алкоголем, щоб ті були спокійнішими... І ще багато чого. Шкода діток(
    • 2015-07-03 19:19
      О ужас! И чего идти туда работать, если самому лечиться надо!
  • 2015-07-06 11:29
    Людині, не обтяженій власними фізичними вадами та серйозними проблемами близьких, інколи важко відчути та зрозуміти світ людини, яка на все життя приречена нести тягар невиліковної хвороби. Інколи ми просто не помічаємо проблем інвалідів, самотніх старих людей. Що нам за це буде? Можливо, варто частіше допомагати таким людям якщо не найголовнішим - особистою увагою, спілкуванням, то хоча б матеріально.
    • 2015-07-06 11:31
      Иногда? Да мы вообще не замечаем таких людей! А если и видим, то отворачиваемся((

© 2010 - 2024. Всі права захищено.