Останніми днями на вулиці так хмурно і мокро, що я все частіше починаю сумували за літнім сонечком.
Мені дуже подобається загоряти: люблю відчуття сонячних променів і тепла на шкірі, а ще більше – результат) Проте часу, щоб піти на річку, не завжди вистачає. Та й ходити туди сама я не дуже хочу, бо завжди мушу знайти якісь неприємності.
Саме тому декілька років назад відкрила для себе дах нашого будинку. Всього пару кроків – і ти на власному пляжі, де тебе ніхто не потурбує! Крім того, там дивовижно тихо – таке враження, що місто вимерло, і ти залишилась сама (те, що треба, після роботи з людьми). А ще там ловить мій Wi-Fi)
Так що я дуже розумію Карлсона, того, що живе на даху)
Коментарі 9