2015-01-06 21:00
Час летить з неймовірною швидкістю. От і наступив #СвятВечір
. Перше #Різдво
, коли немає нашої баби. Перше Різдво під час війни. Знову суєта, чоловік прибіг з роботи, повечеряли і втомлені заснули. Я – бо готувала напередодні кутю, узвар, салати… Чоловік - по замовчуванню втомлюється на роботі. Наш зайчик – бо вдень не поспав, бо в колясці спить максимум 30 хвилин, а мамі треба було пертись в магазин за рибою, саме в той час, як зайчику треба було спатки… Колядники ще не ходили. Може і не прийдуть – новобудова. Ми самі собі колядували, а малюк не зрозумів, що то таке було. Та й спати вже хтів дуже. Зате перше Різдво у своїй оселі. Завтра їдемо до батьків. Погода не сприяє. Але так хочеться побачити рідних, які так далеко, за півтисячі кілометрів від нас. А глобально – хочеться жити ближче до рідних, до братів, сестер, племінників, тата, мами… #Люблю
Вас, мої рідні!
Коментарі 1