INLIGHT

2015-01-13 20:40
Настрій сьогодні дивний якийсь. Назвати його романтичним не можу. Радісний? Теж ні. Водночас і не сумний. Одним словом дивний. Багато років тому назад написала #вірш . Він не друкувався. Оцініть, буду рада будь-якій критиці.
Жовтий листочок пливе по воді.
То осені слід, то журби проведіння.
Я #думки свої довіряю тобі,
Моя ніч, сумне ти ведіння.
І знову думки, то тут, а то там
З"являються в тихій безодні.
Я іду, я біжу по чужим вже слідам,
По чужим слідам вогким й безводним.
Я іду й відчуваю: не мої ці слова,
Ці #слова ніби вкрадені в когось.
Та водночас вони нерозривно мої,
То зернят моїх колос.
6

Коментарі 3

  • 2015-01-18 23:52
    Красиво Ви складаєте вірші. Головне, в точку потрапили в мій настрій. Воно зараз постійно депресивне. Сіре, сумне, осіннє, я у Вас і написано. Все через цю кляту війну. Спасибі Вам за такі душевні рядки. А напишіть що-небудь від туги і смутку. Буду стежити за Вашими оновленнями.
    • 2015-01-24 21:44
      Від туги зараз не зможу писати. Не ті часи, не можу. Чекайте, все наладиться - напишу обов"язково.
    • 2015-01-26 12:56
      А Вам справді сподобався мій вірш? Колись давно, ще в студенські роки, викладачка попросила зошит з моїми віршиками і кудись віднесла, щоб надрукували. Їх не взяли. Вона пояснила так, що вони "дуже дорослі". Я це так зрозуміла, що не хотіла образити. Після того, напевно, і не писала нічого толкового. Цей теж був написаний років 10 назад, а може, й більше.

Наступний запис

2015-01-12 20:14

#СтарийНовийРік

10
0

© 2010 - 2024. Всі права захищено.