2015-01-13 23:19
Так склалося, що до народження третьої дитини ми з чоловіком багато подорожували у зв'язку з роботою. Декілька місяців жили у Польщі, Есноніі, Італії та й самі по собі багато подорожували. Діти в цей час були разом з нами, відвідували місцеві дитячі садочки, хоч і знал тільки українську та трішки російську мови. Але цей запис я хочу привятити подорожам в цілому. Хоча одразу ж сказати, що планувати подорожі я не люблю, оскільки подорож для мене це щось захоплююче, нове, тож часто ми шукали найдешевші білети на літак, знімали якусь маленьку, проте гарну і затишну квартирку і починали відкривати для себе місто. Оскільки робота на довго не відпускала, то ми намагалися "втікати" так десь на 2 тижні.Так, можливо це страшно їхати в чужу країну, не знаючи мови, не знаючи, що там на тебе чекає, проте те дивне відчуття чогось неочікуваного, відчуття пригоди і є тим самим, чого ми чекаємо в таких подорожах.
Ми намагаємося не ходити на екскурсії, оскільки найкраще всього досліджувати місто "наосліп", навіть інколи не читаючи наперед про якісь визначні пам'ятки. Коли по фінансам не могли дозволити, навіть найдешевий готель та білети, ми шукали автобуси і іхали по містам України, так и відвідали багато цікавих міст і Львів, і Київ, і Одесу,і ще багато великих і маленьких містечок. Діти були щасливі поїхати у таку подорож, особливо, коли вона була несподіванкою і для них, тоді вони швиденько бігли до своїх речей і іграшок, щоб скласти іх у дорогу.
Тож, хочу сказати не бійтеся подорожувати, особливо не оминайте цікавинки свого куточка та своєї країни, адже найчастіше люди звикають до міста, не рахуючи його місцем де можна влаштувати цікаву подорож.
Коментарі 1