Був час, коли я захопилась виготовленням писанок з бісеру. І так мені цей процес сподобався, що весь вільний час присвячувала цій справі, повністю забувши про домашні обов’язки))). Тепер, маючи маленьку дитину, я бісер відложила в сторону, але вироби лежать на видному місці і радують око. Трішки вдалось продати, трішки подарувала, а решту син іноді носить в школу на виставки, присвячені народним ремеслам чи Пасці. За це вчителька періодично пише в його щоденнику подяку для мене. Приємно. І хоча в мене залишилось декілька дерев’яних заготовок для писанок і багато бісеру, робити #писанки
мені вже не цікаво. В інтернеті знайшла заготовки для виготовлення обкладинок на паспорт з бісеру. Навіть вже замовила. Думаю спробувати, якщо донечка не буде проти, щоб мама зайнялась чимось іншим, ніж тільки її вихованням. Все-таки #бісер
досить небезпечна штука, а дитина якраз в тому віці, коли все незнайоме тягне в рот. Хочеться встигнути до 8 березня, щоб подарувати кумі. Побачу. Як тільки зроблю, зразу похвастаюсь))).,
Коментарі 2