Різдвяний настрій з відтінком печалі...

З натхненням і радістю чекаємо ми щороку на #НовийРік та вервечку різдвяних свят, які він веде за собою... Та цього року почуття новорічного затишку отруєні гірким присмаком печалі... Чому ж #НоворічниНастрій зовсім не такий яким мав би бути? Може це тому, що #Дитинство втікає все далі, і все тихіше чути його безтурботний сміх, і все рідше ми намагаємось торкнутись до нього ласувкавим дотиком пам'яті? Ні. Дитинство ніколи не покине нашої душі, і де б воно не бігало, чи бавилось з сусідськими дітьми, чи вже з нашими, чи щипає за щічки наших внученят, - воно завжди приходить на ніч в куточок нашого серця, згортається клубочком і сопе тихенько ві сні... То що ж з нами сталось? Чому не можемо вдихнути на повні груди Новорічного повітря? Чому не губимося в павутині близьких обійм? Чому не розсипається іскрами бенгальських вогнів сміх-і-спів? Тому, що лихо намагається відчини двері до нашої хати. Тому що та, яку, думали, поховано назавжди, повстала з мороку... #Війна . Через неї тривога сковує серця за святковим столом. Через неї мільйони бажань, загаданих в #НоворічнуНіч зіллються в одне: "Мирне небо над головою. Рідна земля під ногами." Не святкується нам, не радіється. Думка лине до тих, хто крізь холод, крізь обірваний сон, крізь далеко-не-домашні-наїдки виборюють для нас Свободу. Виборюють Правду...