Колись відпочиваючи в Севастополі, я запитала у господарів садиби, коли вони ходять купатися, а то не помічала, щоб вони йшли в сторону пляжу. Це було в серпні. І вони відповіли, що в тому році ще жодного разу навіть не підходили до моря. А ми їдемо туди за сотні, а то й тисячі кілометрів!
До речі, вони також розповіли мені, що коли закінчується сезон - десь під кінець вересня – збираються всією сім’єю, зачиняють будинок і їдуть відпочивати в Ялту, Алушту чи ще кудись. Тоді в них справжня відпустка. Вдома ж вони своє #море
курортом не сприймають. І так буває дуже часто – ми не помічаємо ту красу, яка навколо нас, думаючи, що це щось банальне. Іншим же вона здається неймовірною. Може варто навчитися цінити те, що маємо?
Тому вирішила сьогодні показати вам фото з прогулянки, яку одного разу ми з чоловіком зробили по околицях міста. Всього лише два велосипеди, пляшка води і звичайний ентузіазм)
Для початку скажу, що ми вирішили об'їхати навкруги водосховища атомної станції. Його периметр – 27 км, відстань від нашого будинку до його початку – близько 5,5 км. Враховуючи, що їхали ми все-рівно не по самому краю води, можна припустити, що в той день маршрут складав десь 40 км.
Це #водосховище
ще називають "місцевим морем". А в дитинстві я й справді вірила, що біля мого міста є море)) Продовження завтра)
Коментарі 5