art_ira

2015-04-14 14:46
#Хвороба близької людини завжди вибиває грунт з під ніг. Особливо, якщо це #рак . Нещодавно захворів чоловік моєї хрещеної мами. Ми завжди спілкувались і хоч в гості один до одного ходимо не часто, але підтримуємо теплі стосунки. Ці люди мені дуже близькі. І як страшно, коли буквально за 2 тижні людина зі жвавої і здорової перетворюється на майже прикуту до ліжка. Поки лікарі нічого точно сказати не можуть. Але ми всі молимось і надіємось на краще.
Я дуже хочу його відвідати, поки він не поїхав на чергове лікування в клініку, але не знаю як підтримати, що краще сказати, чи зробити? Як підбадьорити, вселити віру? Може хтось мав подібний досвід?
4

Коментарі 6

  • 2015-04-14 18:27
    Думаю, что тут нет универсального метода, который подойдет на все случаи. Все люди разные и беды переносят каждый по-разному. Кому-то нужны утешительные слова, а кому-то вообще не нужно ничего говорить и вести себя как обычно. Вы лучше знаете своего знакомого и сами определитесь как себя вести. Вам - удачи, ему - здоровья, а его близким - терпения и веры.
    • 2015-04-14 20:29
      Думаю утешительные слова его только обидят. Он - сильный мужчина и остается таким и во время болезни. Наверное нужно вести себя как обычно, я к этой мысли и сама склонна больше. Спасибо за все пожелания.
  • 2015-04-14 20:52
    У мене в свекра рак. Але це настільки сильна людина, що на його оптимізмові тримається вся родина. І дивлячись на нього, я розумію, що головне - це просто хотіти жити. Тримайтеся. І нехай лікування йде на користь вашому дядькові
  • 2015-04-14 21:38
    На жаль усі близькі мені люди все у світі іному. Вони померли від цієї жахливої хвороби. Мені здається, їм просто потрібна увага, рідні поряд, молитва... Причому усі вони були дуже світлі і добрі люди. За що їм таке????!!!
    • 2015-04-14 22:20
      Дуже Вам співчуваю. Так сталося, що я теж залишилась без батьків, а сім"я моєї хрещеної мами завжди мене підтримувала. До них я звертаюсь за порадами, якщо потрібно, то й за більш конкретною допомогою, та й сама не відмовляю в допомозі ніколи. А зараз почуваюсь розгубленою.
      • 2015-04-15 21:08
        Слава Богу мої батьки живі. Дай Бог їм здоров'я на многая лєта))) А от у мого чоловіка, на жаль, вже батьків немає. Важко, коли немає батьків. Доки вони живі, ми почуваємось дітьми)))

Наступний запис

2015-01-11 14:15

#Доля, чи справді вона існує?

9
5

© 2010 - 2024. Всі права захищено.