Прошу любити й шанувати, моє зеленооке диво Пуська.
З'явився він у мене цілком неймовірно - просто пішов поруч зі мною крихітним кошеням на вулиці у центрі міста, незрозуміло звідки з'явившись. Як можна було не взяти з собою :) хоча заводити собі кошеня зовсім не збиралася. Загалом, він сам мене знайшов, про що мені жодного разу не доводилося пошкодувати.
Існує думка, що коти на відміну від собак не здатні на справжню щиру прихильність до людини і тільки користуються господарем у своїх котячих інтересах. Не вірю. Коли кіт з тобою змалку, з'являється якесь своєрідне взаєморозуміння, чи що. Я не з тих, хто замінює людське спілкування своїм неперевершеним котом, але він для мене безумовно більше, ніж "хатня тваринка". Такий собі живий волохатий оберіг.
Коментарі 5