2015-02-28 12:15
Ось і закінчилась книга Стівена Кінга "Буря століть". Сьогодні в мене буде #рецензія
на це видання. Чи є тут любителі "великого та жахливого" письменника Кінга?
Формат книги цікавий: це кіносценарій, адаптація, не роман, але й не п'єса, щось середнє. Кінг у передмові досить чітко описав, чому ця задача і складна і цікава одночасно. Звідси мені було подвійно цікаво подивитися, як впорався автор. З моєї точки зору, вийшло вдало на 100%. І з сюжетом, і зі стилем і з формою. Якщо коротко, сюжет, в принципі, стандартний для Кінга: маленьке містечко, в даному випадку острівне, те саме, де жила Долорес Клейборн колись, у ньому всі варяться у власному соку, поки не приходить Повний Пе. І тоді всі нариви розкриваються один за одним, милашки раптом виявляються не такими вже зайчиками, люди божеволіють - апокаліпсис близько.
Якби у Кінга вся сіль була б в сюжетних зав'язках, тоді за нього не варто було б братися, але цей письменник чертовськи психологічний, і він пише не про зовнішні жахи, вся сіль у тому, що всередині. Душевні муки - ось ті щоденні кошмари, які він виводить у своїх творах.
Ця #книга
навіть не про жах і не про вбивства, принаймні для мене, вона про ці чортові муки вибору, коли завжди залишається біль, коли хочеться битися головою об стіну, втекти, забути, але вже нічого не можна змінити. Книга про маленькі міста і про дивовижну пристосованість їх жителів, про здібності не прощати, так забувати, дружно нести почуття провини і дружно його ховати: "Це не я.. мене змусили.. я не хотів.."
Книга про таємниці, які ховаються за кожними дверима і кожним серцем. Я подума, а що страшне знайде Андре Лінож, заглянувши кожному читачеві в душу? Що він зможе розкопати з того, що здатне кожного вивести з себе? Я після прочитання задумалася: в житті не робила нічого протизаконного, але ж у кожного за душею є якийсь неопрацьований і непрощений момент, якого потрібно соромитися, який не хочеться витягувати на світ, так? Чи знайдеться людина, яка скаже у відповідь Андре: "Еее, чувак, мені не соромно, це був вчинок в межах норми?"
Проблема в тому, що нам всім завжди є чого соромитися, така людська природа. А раз так, нами можна маніпулювати. Ось чим займався всім відомий темний чоловік: вбивав і маніпулював. Так просто. Але при вмілому підході завжди є шанс отримати бажане, от тільки після залишаться руїни. Але коли це хвилювало маніпуляторів? І коли люди в масі своїй вміли цьому протистояти? А вже тим більше поодинці.
Коментарі 5