Сьогодні я мала привітати дуже гарну людину, мою студенську подругу Юленьку з Днем народження, їй мало виповнитись 31 рік, але на превеликий жаль я не можу цього зробити...
22 квітня страшний вибух в магазині забрав її життя, а я так і не сказала, що я й досі зберігаю нашу переписку, яку ми вели на нудних парах, часто переглядаю фотографії і згадую наші студенські роки, я вже ніколи їй не скажу, що такої щирої, відвертої і чесної людини я вже не зустріну.
Картаю себе за те, що після випуску ми так і не зустрілись, різні міста, різні проблеми, але це все відмовки, хоча зараз вже не про це, мені її просто не вистачає... і так хочеться сказати:"З Днем народження!" хочеться та вже немає кому...
Не відкладайте реальні посиденькі на потім, ходіть в гості, зустрічайтеся адже життя таке непередбачуване...
Коментарі 2