perepilka

2015-01-11 19:26
Найбільше, чого я колись боялася - це покинути рідне місто і жити десь далеко від всього рідного. Але вже 3 роки живу в чужому місті - і майже привикла. Головне - мої любимі поруч зі мною - мій чоловік і моя донечка. Напевне, Батьківщина не там, де народився, а там, де народилися і ростуть твої діти.
10

Коментарі 7

  • 2015-01-11 19:44
    Где комфортно, там и дом.
  • 2015-01-11 22:09
    Потрібно знайти собі хороших друзів, другу половинку (якщо немає), щоб хоч щось тримало тебе в цьому місці. Спочатку, звичайно складно, але до всього поступово звикаєш.  
    Та й як говорить прислів'я  
    Що не відбувається, то на краще)))
    • 2015-01-11 22:53
      Ви неуважно читали мою замітку) - у мене є "половинка", саме через чоловіка (його роботу) я зараз в чужому місті. З коханим чоловіком і маленькою донечкою. Поки-що не скучаю особливо, бо немає часу - догляд за дитиною забирає багато часу. Але, напевне, ми відчуваємо змалку, які випробовування нас чекають в майбутньому) - тому що я змалку боялася жити в чужому місті.
  • 2015-01-12 01:10
    Головне що ви разом, а де - це вже дрібниці) Набагато гірше, якщо чоловік їздить на заробітки, а дружина чекає його вдома.
  • 2015-01-28 20:43
    Люди за життя можуть змінювати місце проживання багато разів. І кожне нове місто подобається їм усе більше. Коли найдорожчі люди здорові й поруч з тобою, то інші обставини грають не таку важливу роль. Хоч і кажуть: "...вибрати не можна тільки Батьківщину", теоретично згодна. А от в реальності ми самі вибираємо, де житимемо. А жити хочеться там, де нам спокійно, комфортно й затишно. Тож до всього можна звикнути, так люди влаштовані... Пристосуванці ми...
  • 2015-02-06 13:44
    Родина там, где сердце. В повседневной суете мы не чувствуем этого. Но с возрастом вас может удивить ностальгия, внезапно проснувшаяся и не отпускающая...
  • 2015-02-11 10:07
    Я вважаю, що людина має жити там, де для неї краще, де є можливість реалізувати себе, розкрити свої здібності. Але, серцем і душою завжди людина остається зі своєю Батьківщиною. Ця ментальність передається з покоління в покоління. Навіть, якщо ваші діти народилися за межами Батькивщини, вони не втратять з нею духовний зв'язок, якщо вдома розмовлятимуть рідною мовою, будуть читати твори, слухати музику, наслідувати традиції рідної землі. 
     
    Ми живемо в ХХІ сторіччі, коли кордони в Європі вже давно стали чисто символічними. Процес глобалізації має об'єктивний і загальний характер. Це тільки Росія занурилась у середньовіччя і бачить шлях для розвитку і зміцнення своєї імперії, яку доречно назвати тюрмою народів, у загарбницьких війнах, побудові відносин з іншими народами з позиції - я хазяїн, ти холоп, маєш коритися. Така політика є хибною і добра не несе нікому, в томі числі і Расєї. 
     
    Будемо сподіватися що за тепершньої доби, врешті решт, теза про мирне співіснування буде втілена у життя, завдяки зусиллям всього цивілізованого світу, в якому людське життя, свобода, добробут і щастя кожної людини є не просто гарні слова, а базова цінність.

© 2010 - 2024. Всі права захищено.