Психологія

Група, учасників: 45
2015-06-09 08:26

Багато людей не розуміють, чому я перестала з ними спілкуватися. А для мене незрозуміло, навіщо я колись взагалі з ними заговорила.

6

Коментарі 20

  • 2015-06-09 09:03
    Отлично! А ведь это правда истина жизни. Порой правда не знаешь, а зачем?
  • 2015-06-09 09:09
    Глупые были, потому и не перебирали харчами))) стареем - мудреем)))
    • 2015-06-09 09:51
      .. харчами ))
  • 2015-06-09 10:04
    Є в моєму житті кілька таких промахів.... :( Та й в кого їх немає!
    • 2015-06-09 10:12
      Промах в чем: заговорили? Или перестали общаться?
      • 2015-06-09 10:24
        Саме так. А те, що перестала - це вже досягнення:)
      • 2015-06-09 10:26
        Та й взагалі мало кого варто підпускати до себе близько. Більшість людей треба тримати на дистанції. Добрий день - До побачення... та й цього достатньо.
        • 2015-06-09 10:28
          ))) Для некоторых людей и этого много )))
          • 2015-06-09 10:42
            Буває і таке :)
  • 2015-06-09 12:55
    Чим більше дізнаюся людей, тим більше подобаються собаки? )) А якщо серйозно, то, на мій погляд, простіше слід ставитися до всього, що відбувається. В том числі не треба занадто багато чекати від знайомих.
    • 2015-06-09 12:59
      и сказал мужчина ))
  • 2015-06-09 13:58
    Дуже життєва ситуація, на превеликий жаль. Особливо прикро помилятися у людях, яких ти вважаєш дійсно близькими. Але на помилках вчаться і тому треба брати уроки з таких ситуацій, щоб більше не помилятися в людях.
  • 2015-06-09 14:07
    Дуже шкода буває, коли людина, з якою ти спілкуєшся, перестає це робити. Звісно, у неї на це є причини, і вона ладна тобі їх пояснити. Ти доросла людина, і тому з розумінням та повагою ставишся до такого рішення. Але легше не стає. Дефіцит спілкування із близькою за духом людиною - біда прямо( А ось стосовно тих, з ким краще і не починати спілкуватись та зближуватись - буває і так. Проте я ДУЖЕ довіряю власній інтуіції та першому враженню. Повірте, не помилилась жодного разу. Неодноразово переконувалась, що можна говорити-робити-лізти в очі до останнього, а потім раз-і зірвався. І почуваєш себе так, ніби вже жити нецікаво, адже тут все було зрозуміло з перших 10 хвилин після зустрічі...
    • 2015-06-09 14:17
      Вы немного упростили ситуацию. И что, вас никто никогда не подставлял, печась о собственной шкуре. Или в сложных ситуациях люди не показывали свои настоящие лица? Я просто не верю. Интуиция, но людское дерьмо выплывает тогда и там, где совсем не ждёшь.
      • 2015-06-11 14:42
        Татьяна, как бы поточнее объяснить-то... Моя чуйка - моя сила. Я вспыльчива и эмоциональна, у меня многое можно прочесть на лице. Это моя слабость. Была) Покерфейс я вырабатывала годами, но результат есть, судя по окружающим. Про подставы-да, бывало и такое. НО: только там, где я не в силах была хоть как-то повлиять на ситуевину, например начальник подставил. Заранее понятно было, как и что будет, но повлиять или изменить - увы и ах. Не скажу, что я супер осторожна, или прям там провидица мудреная, нет) Просто жизнь научила видеть ситуации, анализировать их и заранее понимая, кто перед тобой и как он (в зависимости от степени говнистости, пардон :) ) поступит в той или иной ситуации, стараться уменьшить негативные последствия. Тоесть четко зная, что перед тобой "овечка"-мегера-карьеристка , или "мачистое чмо" -самодур с непомерно раздутым Эго интуитивно прикрываешь свою спину) Как-то так.
        • 2015-06-11 14:45
          И еще. Бойцом по натуре сделала меня жизнь. Но скажите, Татьяна, лично вы верите в то, что из брутального байкера можно сделать священника?)
          • 2015-06-11 15:48
            Хм. ))) Если вы о роде занятий и интересах - да. Если об образе жизни - тоже да. Знаю мужчину, который из всегда пьянствующего и гулящего превратился в примерного семьянина. Помогла вера в Бога. Но как по мне, то это бросание из одной крайности в другую, когда человек не может держать себя в золотой середине.
            • 2015-06-12 13:37
              И я об этом же) Из крайности в крайность.
  • 2015-06-10 14:23
    Як точно ви виразилися. Зовсім недавно я також задала собі це запитання. Напевно тому, що наше життя весь час вдосконалюється, ми знайомимось із новими людьми і в нас з‘являються нові інтереси. Старі друзі вже просто не вписуються в наші нові рамки і ми із ними вже не хочемо спілкуватися, тому що нове життя нам подобається більше.
  • 2015-06-11 14:28
    Взагалі, згідно статистики, для того, щоб пізнати людину ( мова йде про близьку людину), потрібно півтора роки. Саме за цей проміжок часу ОБОВ"ЯЗКОВО виникне ситуація, та й не одна, котра продемонструє нутро кожного у всій красі. Висновки робити тому, хто спостерігає і пізнає. Але попередження не завадить. Та й мова тут лише про слова , а не вчинки. А слова - то таке, язик без кісток ,як кажуть) Особисто мене життя навчило, що довіряти та довірятись варто лише у крайніх випадках, і лише близькій та рідній людині. Інакше можна ой як пошкодувати.

Наступний запис

2015-06-08 21:21

Як позувати? Фотосесія весною, яка відкрила мені очі на велику кількість психологічних аспектів стосовно позування.

16
19

© 2010 - 2024. Всі права захищено.