Психологія

Група, учасників: 45
2015-07-24 22:40

Одинока мама чи тато на дві родини. Що краще?

Під час прогулянки маю дуже мало часу, коли просто стою спокійно – малюк мій дуже жвавий.) Йому потрібно все, звісно ж одразу, і кругом. Носимось ми з ним на пару – я для страховки, і щоб підняти вчасно, бо в парку вистачає і собак, і велосипедистів, і ролерів-дітей. Проте і у мене є декілька моментів, щоб перевести подих –дитина погоджується погойдатись. Поруч з гойдалкою є лавочки, де сидять заклопотані матусі, і саме тут, при гойдалці, мимоволі чую безліч різних речей.
Сьогодні тема була цікава: що краще-бути зовсім одинокою мамою, чи нехай той тато вже буде раз на 2-3 місяці. Одна мама переконувала іншу, що другій краще, бо її дитина не знає батька, і не сумує за ним. « А моя, як тільки телефон дзвонить, чи у двері хтось, з радістю біжить до дверей, чи до телефону з криками «Тато! Тато!» А татові байдуже до дитини, ми в лікарні пролежали 2 тижні, він навіть і не знає. Він у Туреччині відпочивав, а я гроші по сусідах займала на лікарню. Ні, краще без нього!»
Друга мама відповідала, що, мовляв, у мене теж все попереду – садочок, та й світ не без «добрих» людей – обов’язково знайдуться доброзичливці, і пояснять дитині, що він у мами нагуляний. І ось як тоді бути? І що дитині казати на це?
Як вважаєте, шановне панство, що краще? І як пояснити обом діткам, що вони абсолютно ні в чому не винні?
Мабуть, таки #Психологія
7

Коментарі 15

  • 2015-07-25 10:05
    В нашей стране неполные семьи все ещё воспринимаются неадекватно, Европа давно перешагнула этот барьер и этой проблемы нет. Я воспитывают старшего сына сама и не вижу в этом чего-то позорного. Он никогда не спрашивал о папе и очень спокойно относился к этому вопросу. Ребёнка просто нужно любить и тогда он не будет нуждаться ещё в ком-то, т.к. его УЖЕ любят. И я считаю, что лучше растить ребёнка одной, чем с папой-гамном (извините). Постоянные ссоры и перетягивания ребёнка - это вообще позор наших семей.
    • 2015-08-10 12:26
      Однозначно соглашусь. Главное любить ребенка и своим примером показывать адекватное поведение и восприятие мира.
  • 2015-07-25 15:54
    Я сама виховувалася без батька, знаю, що таке – коли хочеш тата хоча б побачити, а це нереально. Він уже одружися, в нього дитина. Усе моє життя нашкреберть. Як побачу поружку, а вона з обох боків тримає за ручки тата з мамою, плакала… Тому ніколи не пораджу, щоб жінка сама виховувала дитину. Навіщо рівнятися на те, що нам не притаманне? Захід – це свої традиції, не наші вони. Дивно, але молоді так швидко горнуться до всього чужого. А от подорослішаєте ви, виросте ваша дитина, зрозумієте, що то помилка була – виховувати маля самотужки. Так скоро і чоловіки не знадобляться? Між тим, чоловік – всьому голова…
  • 2015-07-27 16:47
    Мені здається, що у першому випадку дитині набагато гірше. Бо тато прийшов, погрався і пішов, свої обов"язки виконав. А дитина потім сумує за татом, не розуміючи чому він приходить так рідко, вважає, що тато її не любить, що вона в чомусь винна. 
    В другому випадку просто сказати, що тато з мамою розійшлись або тато поїхав, або загинув. Але в мами лишилась гарненька дитинка, яку вона дуже любить.
  • 2015-07-31 10:26
    Впевнена дитині буде краще жити вдвох із мамою, аніж з батьком який весь час приносить одні тільки неприємності і розчаруванням. Я жила в такій сім'ї, батько мій любив випити і мною взагалі не цікавився. Я бачила татків моїх подруг і повірте мені, зрівняти було із чим і від цієї думки мені ставало ще гірше. З часом я подорослішала і викреслила його із свого життя. Тому тепер я точно знаю, якщо дитина не має нормального тата, то краще щоб вона не мала його взагалі.
  • 2015-08-01 11:02
    Я сама виросла без батька, був вітчим, який піднімав на мене руку. Зараз виховую сина сама хоч і народжувала в шлюбі. Проте чоловікові дитина була нецікава і непотрібна, завжди сама з ним. За два роки розлучення колишній так ні разу і не приїхав до нього і спілкуватися з ним не хоче. А жити разом лише заради дитини і постійно сваритися не бачу сенсу, хай краще росте в спокійній атмосфері. Бо знаю по собі, що життя в нервах закінчується поганими наслідками для здоров'я. Звичайно дуже добре, коли поряд люблячий татко, але в деяких випадках краще без нього. Так що, дорогі матусі, любіть своє дитя і наплюйте на те, що кажуть інші.
  • 2015-08-02 10:25
    Всі ми маємо свою точку зору. Для однієї людини краще, щоб батько зовсім не було. А друга згідна і на статус "другої" дружини. А як краще для дитини? Як їй обїяснити, що тату приходить тільки в вільний час? Хоча багато людей так живуть. Вот тільки не кожна жінка розповість про "душевну пустоту", обіду, біль, коли він йде до дому, до дружини. А вона залишаеться на самоті.
  • 2015-08-09 13:10
    Дуже багато жінок страждають та намагаються налагодити відносини зі своїми нікчемними чоловіками, які зловживають алкоголем чи б’ють їх. І все це заради того, щоб була "повна" родина. Проте, я вважаю, що воно того не варте. Дитина зростаючи буде спостерігати сварки та бійки між мамою й татом і це навряд чи зробить її щасливішою.
  • 2015-08-10 12:23
    Мені здається, що все повинно бути природно. Ситуація, коли мати вигадує про батька, що кудись полетів та не повернувся, неприродна. Діти це ті самі дорослі, тому їм треба казати правду. Адаптовану згідно віку, звичайно. Я вважаю, що травма буде сильніша, коли дитина дізнається, що мати вигадувала, брехала. Краще жити без поганого батька, бо гарний таки знайдеться.
  • 2015-08-18 12:30
    Батьки кілька разів розходились і сходились знову. Коли був маленький, то сприймав повернення татка з радістю, мені було байдуже. Головне, що він є. В 14 я уже не зміг це сприйняти і був категорично проти його повернення. Сказав, що якщо він буде в цьому будинку, то мене тоді тут не буде. Він пішов. Уже десять років його не бачу і не знаю де він.  
    Звичайно, часто думаю якби мені жилось, якби він був з нами. Було би простіше матері, мені було би легше будувати своє життя, менше обставини би тиснули на мене. З другої сторони всі ці його уходи і повернення безкінечні, у нас не вийшло би спокійного життя.  
    Нема однієї відповіді на це питання, правильної відповіді. Палка з двома кінцями.
  • 2015-08-19 13:07
    Я вважаю, що якщо батько не цікавиться життям власних дітей, то краще не утримувати таку людину біля себе силою, бо все, що міг він вже дав і годі чекати на щось більше. Окрім того, коли мама одиначка ще в досить молодому віці, то завжди є шанс зустріти нове кохання та побудувати родину з гідним чоловіком, народити йому дитину і жити у злагоді.
  • 2015-08-19 13:31
    Особисто мені обидва варіанти вважаються поганими. В обох варіантах будуть величезні питання з боку дитини, а матері буде важко пояснити все це. Психологічно негативно впливатиме постійна відсутність батька і його приїзди по неділям. Окрім того, якщо тато приїздитиме на деякий час, він може ставитись до дитини м'якше, ніж мама, балувати дитину, тоді мама буде погана, а тато хороший. Або ж навпаки, ставитись дуже погано, а дитина буде чекати, що тато буде хорошим з ним і хотітиме бачити більше, ніж тато здатен дати. Краще всього мамі дивитись по ситуації, до чого вона сама готова і як краще зможе пояснити дитині всю ситуацію, а поясняти доведеться...
  • 2015-08-20 12:25
    Я виховувалася в повній сім*ї, тому мені здаються поганими обидва варінти, повірте, дитині буде дуже тяжко, коли в родині суперечки і батьки не можуть уникнути конфлікту! особисто я вважаю, що кожен з батьків повинен цікавитися життям дітей и ні в якому разі не уникати розмов, якщо того хоче дитина !
  • 2015-08-28 22:46
    На мою думку, жінка сама обирає батька для своєї дитини. Тому казати про те, що він поганий, негідний, неадекватний, щонайменше, не справедливо. Або ж ви свідомо погоджуєтеся з тим, що саме від такої безвідповідальної людини хотіли народити. Так, неповні сім'ї зараз не рідкість, на жаль. Але чи завжди чоловік йде від дитини? Або все-таки від його матері? Для повноцінного розвитку дитині потрібні обидва з батьків, навіть якщо це не біологічні мама і тато. Я вважаю, що примушувати чоловіка брати участь у вихованні дитини, звісно, не варто. Таке виховання - зайва травма для дитини. АЛЕ забороняти спілкуватися з дитиною навіть не гідному, на вашу думку, батькові, я б не радила, звісно, за умови, що цей батько не небезпечний для дитини (пияка, бандит, розумово хвора людина тощо). Як на мене - однозначно краще "батько на дві родини".

Наступний запис

2015-07-24 10:15

Заздрість

7
25

© 2010 - 2021. Всі права захищено.