Одинока мама чи тато на дві родини. Що краще?
Під час прогулянки маю дуже мало часу, коли просто стою спокійно – малюк мій дуже жвавий.) Йому потрібно все, звісно ж одразу, і кругом. Носимось ми з ним на пару – я для страховки, і щоб підняти вчасно, бо в парку вистачає і собак, і велосипедистів, і ролерів-дітей. Проте і у мене є декілька моментів, щоб перевести подих –дитина погоджується погойдатись. Поруч з гойдалкою є лавочки, де сидять заклопотані матусі, і саме тут, при гойдалці, мимоволі чую безліч різних речей.
Сьогодні тема була цікава: що краще-бути зовсім одинокою мамою, чи нехай той тато вже буде раз на 2-3 місяці. Одна мама переконувала іншу, що другій краще, бо її дитина не знає батька, і не сумує за ним. « А моя, як тільки телефон дзвонить, чи у двері хтось, з радістю біжить до дверей, чи до телефону з криками «Тато! Тато!» А татові байдуже до дитини, ми в лікарні пролежали 2 тижні, він навіть і не знає. Він у Туреччині відпочивав, а я гроші по сусідах займала на лікарню. Ні, краще без нього!»
Друга мама відповідала, що, мовляв, у мене теж все попереду – садочок, та й світ не без «добрих» людей – обов’язково знайдуться доброзичливці, і пояснять дитині, що він у мами нагуляний. І ось як тоді бути? І що дитині казати на це?
Як вважаєте, шановне панство, що краще? І як пояснити обом діткам, що вони абсолютно ні в чому не винні?
Коментарі 15