Психологія

Група, учасників: 45
2015-05-24 23:51

Чи легко знайти спільну мову з коханою людиною?

Напевно, більшість із нас вже встигли зрозуміти, що можна робити у стосунках, а що краще уникати. Але все одно в будь-якій родині ніколи все не буває гладко, завжди є якісь негаразди, сварки… Саме у шлюбі виховується людський характер. Це надзвичайно складне завдання. Іноді #психологічнеПристосування до партнера триває дуже довго. Деякі пари це не витримують, тому багато сімей зазнають нещастя, просто розвалюються. Поділіться порадами, як Вам вдається #знайтиСпільнуМову зі своєю половинкою? Як вдається оминати безглузді суперечки? Якщо вдається… Особисто для мене це майже неможливо, постійно бурчу на чоловіка. Як він мене ще терпить?!)))))
13

Коментарі 58

  • 2015-05-25 00:02
    кохає)
    • 2015-05-25 00:08
      Іноді починаю в цьому сумніватися... (((( Може, просто не хоче втратити родину, в тому числі дитину?!
      • 2015-05-25 12:43
        Якісь дуже невеселі у Вас думки
        • 2015-05-25 23:53
          Ой, ці невеселі думки давно з"явилися в мене в голові, ще після пологів. Якось багато чого змінилося з появою дитини. І наші з чоловіком стосунки, і відносини з його родичами. Ще й перша дитина на руках... Багато деталей, які вплинули на мене... Та це, мабуть, у більшості жінок буває)))
      • 2015-05-25 14:20
        Або мамі треба терміново розвіятись і викинути погані думки далеко!!!!!!!!!!
        • 2015-05-25 23:55
          Дуже треба! Терміново! Це я зараз вже трохи почала виходити кудись по своїм справам. Раніше взагалі дах їхав від постійного перебування в чотирьох стінах. Тепер повертаюся до попереднього життя:) Але розвіятися з найкращими подругами дуже хотілося б!!!!
  • 2015-05-25 11:47
    А навіщо бурчати? Можно ж просто сісти й поговорити про спірні моменти. Може Вас щось не влаштовує в чоловікові, або вже так звикли до одноманіття, що провокуєте його на якісь не стандартні дії. Думаю, що коли він перестане терпіти і декілька раз зірветься на Вас, то бажання до буркотіння швидко зникне. І буде, як в казці: "І жили вони довго, і щасливо".
    • 2015-05-25 23:58
      Ой-йой! Навіть не коментуватиму Вашу відповідь. Ви все одно на діалог не виходите. Раз напишете коментарій, а на мій наступний не звертаєте уваги. Чи Ви вже змінилися?)))) Можу відповідати Вам нормально? Чи тільки побурчати?))))
      • 2015-05-27 18:32
        Вибачайте, Нюша, що не виходжу на діалог! Дуже часто просто бракує часу. Не треба ніколи бурчати. Господь наділив жіночок таким чарівним голосом. Точно не для буркотіння)))!
        • 2015-05-27 22:41
          Аха-ха))))) Прогрес!)))))) Обведу цей день в календарі червоним))))))))))))
          • 2015-05-29 13:16
            Ага! ))) Червоним і з пзначкою "ВАЖЛИВО"!)))))
            • 2015-05-29 22:19
              Ще й роздрукую цей діалог, прикріплю на стіні над столом:)))))))))))))
  • 2015-05-25 12:51
    В моєму оточенні недавно з'явилася закохана пара за 50. Дуже цікаво спостерігати за майже підлітковими почуттями в такому віці)) В цих людей великий досвіт, життя їх добре побило, багато чому навчило - вони пройшли нещасливе сімейне життя, розлучення, різноманітні проблеми, поки не зустрілися... так от, чоловік поставив умову, що що б не сталося, то не треба мовчати, дутися, щось собі придумувати, бо яка б не була причина - краще прямо про неї сказати, адже тільки в такому випадку можна знайти рішення. І я в цьому з ним дуже солідарна)
    • 2015-05-26 00:01
      Ото ж! Все приходить з досвідом (в більшості випадків з гірким досвідом) і роками. Тоді на все дивишся по-іншому. Цінуєш кожну хвилину, будь-який позитивний момент. Дорожиш тим, чого завтра вже може і не бути... А в молодості весь такий гарячий, запальний... Не цінуєш те, що маєш. А коли втрачаєш, плачеш...
  • 2015-05-25 14:34
    У нашій сім'ї також не усе гладко. Чоловік любить футбол - пропадає кожну неділю. Часто затримується після роботи з друзями. До речі, працює з відрядженнями по кілька днів. Тому причин для сварки у мене назбирується багато. Але я не бурчу - я кричу. І він також. Таким чином знімаємо стрес. А потім миримося в ліжку по його ініціативі. А що робити? 7 років разом, дитина підростає!
    • 2015-05-25 16:57
      Договоритесь с подругой посидеть с ребёнком и вернитесь (все равно откуда) с прической, макияжем, слегка выпивши после прихода мужа... ))) какая, как вы думаете, будет реакция?
      • 2015-05-26 00:06
        Цікаво, Ви так робили?))))
        • 2015-05-26 00:16
          Конечно. К сожалению, большинство мужчин считают жен как само собой разумеющееся. Мы так за ними ухаживаем, что забываем о природном чувстве охотника у мужчин. Ведь все же знают, что лёгкая доля ревности мужчин будоражит. Важно знать меру у каждого из них.
          • 2015-05-29 23:11
            Якось я ніколи і не викликала ревнощі у коханого спеціально, не давала жодного приводу, аби той ревнував. Але тепер починаю розуміти, що це, дійсно, іноді корисно. З метою профілактики!))) Щоб не забував, що його дружина може бути цікава не лише йому:)
            • 2015-05-29 23:15
              Нюша, вы многое потеряли... Нужно всегда быть в меру кокетливой и регулярно вызывать ревность мужа. Нет, не вешаться кому-то на шею или вести себя вульгарной и вызывающе. Это должно быть естественно: в улыбке, шутке, взгляде.
              • 2015-05-31 00:12
                Я вже й соромлюся про подібні речі подумати, що я на таке здатна! Іноді мені здається, що мій чоловік просто не звертає уваги на таке, йому байдуже. Зізнаюсь, мені не дуже й хочеться посміхатися чи дивитися на сторонніх чоловіків звабливо. Давно забула, що це таке)))) Тепер мінятиму тактику!
      • 2015-05-28 13:36
        Дякую! Дуже цікава ідея))) Обов'язково нею скористаюся!  
        Можливо я дійсно забагато на себе взяла: робота, дім, дитина. І зовсім забула, що я - жінка. А так хочеться повернути романтику у стосунки з чоловіком. І справді - хай ревнує)
        • 2015-05-28 13:38
          главное - не переусердствуйте )
    • 2015-05-26 00:05
      7 років - то вже невеличкий показник! Я б на свого теж кричала, якби затримувався після роботи з друзями (може, зовсім і не з друзями?). Чудово, що ліжко виручає)))) Є такі пари, яким навіть це не допомагає. Ото вже погано, як =то кажуть: "Дело пахнет керосином".
      • 2015-05-28 13:38
        Впевнена, що з друзями. Але хіба це нормально, коли друзі важливіші сім'ї?
        • 2015-05-29 23:16
          Абсолютно ненормально. Я розумію, чоловік може зустрітися з друзями, посидіти з ними в бані (чоловічою компанією!), випити пива чи чогось міцнішого (в міру!), "потріщати" про свої справи і т.п. Але таке допускаю рідко, але занадто часта відсутність коханої людини недопустима для мене.
          • 2015-06-02 12:40
            А кожної-кожнісінької неділі їздити на футбол? Я розумію, що любить він це діло ще з юності. Але ж тепер у нього інший статус - чоловіка і батька. От минулого тижня у доці в садочку був випускний. Так він не добув до кінця, а поїхав грати з друзями у футбол. Ось як мені реагувати???
            • 2015-06-04 17:29
              Скажу по секрету, коли навчалася ще в школі, мріяла, аби мій коханий був футболістом або міліцонером))))) Але з часом зрозуміла, які ж були ці мрії безглузді. Це ж твого хлопця/чоловіка постійно нема вдома, що тут може бути хорошого... 
               
              А Ви не пробували поговорити зі своїм чоловіком? Я б змогла зрозуміти, якби це був якийсь надто важливий матч. Якщо звичайна гра, яка ні на що не впливає, то, напевно, образилась би, що той пішов з випускного дитинки...
              • 2015-06-10 13:58
                Звичайно, що я з ним говорила. Спокійно висловила свою І образилася. Він вибачився. Але, я впевнена, що якби повернути час, то зробив би так само. Можливо тому, що він ріс без батька і просто не усвідомлює, що дитині потрібен батько, а не слово. Хоча, мені здається, мало би бути навпаки.
  • 2015-05-25 15:18
    Повинна бути причина, по якій ви проявляєте невдоволення. Якщо ви знайдете причину і озвучите її, тоді ви знайдете з чоловіком спільну мову. Єдине чого не варто робити, так це тримати образи і невдоволення всередині себе. Розкажіть чоловікові про все, що вас турбує, не влаштовує і що вам не подобається.
    • 2015-05-25 16:54
      Типа он не знает, что вызывает недовольство...
    • 2015-05-26 00:07
      Да я вже стільки, вибачте, гавкала, що він не може не знати про моє невдоволення:) От тільки все рівно нічого не змінилося.
      • 2015-05-26 00:17
        Значит нужна смена тактики.
        • 2015-05-27 22:42
          Треба мені до Вас на лекцію))))
  • 2015-05-25 15:56
    Я думаю, якщо ви вийшли замiж по взаємному коханні, то ви просто не можете не знайти спільної мови. Ваш недолік полягає в тому, що ви навмисне бурчите на нього і йому вже просто набридло таке ставлення до себе. Вам потрібно трішки тримати язик за зубами і всіма способами намагатися показати свою любов до нього. Уступайте і підтримуйте його і у вас все буде добре.
    • 2015-05-25 16:53
      Ощущение сложилось от вашего комментария, что вам 20 или вы сказок пересмотрели(
      • 2015-05-26 00:11
        Казки теж потрібні. Іноді, може, й справді краще дивитися на світ крізь рожеві окуляри... Життя стане легшим?!
    • 2015-05-26 00:10
      Дякую. От тільки не вмію я уступати, якщо знаю, що я права. Розумію, що це мій великий недолік, але не можу з собою нічого подіяти. Ще й язик за зубами ніколи не сидить, постійно йому треба щось (дуже часто) нехороше ляпати))) Хоча зі свекрухою вже навчилася мовчати, але теж не одразу:) Ну то святе))))
  • 2015-05-26 00:29
    А я считаю "промолчать" - глупостью, которая поощряет к продолжению неправильных поступков. Вот только нужно понимать КОГДА и КАК не промолчать.
    • 2015-05-28 00:02
      Для мене це зрозуміти ду-у-у-уже складно, бо язик - мій ворог!
  • 2015-05-26 20:14
    Перше моє кохання загасло якраз через те, що не була спокійною, постійно бурчала на коханого, ревнувала і т.п. У теперішніх стосунках усе інакше. Я стримана, весела і радісна. Раджу всім жінкам бути такими як я.
    • 2015-05-28 00:04
      Я намагаюся бути такою. Іноді дивлюся на тих життєрадісних жінок, котрі світяться від щастя, і заздрю по-білому.
  • 2015-05-26 20:27
    По перше, треба менше давити на чоловіка, навчитись стримувати себе, і не пилити його по найменшій нагоді. Намагатися піклуватися про чоловіка. Бо це ще одне дитя, за яким треба доглядати. Чатстіше відпочивати разом, проводити час з родиною. І все обговорювати, навіть коли виникає сварка, тоді вам стане зрозуміла причина, ви разом знайдете корінь проблеми.
    • 2015-05-28 00:08
      До появи дитини все було якось легше. Більше часу разом проводили, відпочивали, менше клопотів було. А тепер усе помінялося. Вся робота звалилася на мене (я ж у декретній відпустці), поміч настає " из-под палки" після того, як дружина нагримає.
      • 2015-05-29 14:05
        Можливо головна причина Вашого бурчання саме в перевтомі? Тоді спробуйте розподілити хатні обов"язки. Психологи радять скласти список справ і дати чоловікові, щоб він обрав, які з них зможе виконати. Тоді і вільного часу побільшае))  
        А от з появою дитини стосунки у багатьох пар погіршуються, але це тимчасово.
        • 2015-05-29 23:20
          Я вже одного разу запропонувала розділити хатні обов"язки, навіть написала список усіх необхідних справ, вручила почитати чоловікові. На моє запитання: "Що ти з цього зробиш?" коханий, посміхнувшись, відповів: "Нічого". От так невдало закінчилися мої спроби розділити домашні забов"язання.
          • 2015-06-05 12:51
            Ще раз переконалась, що правила завжди мають вийнятки))) Успіхів вам!
  • 2015-05-28 10:47
    Всі радять знайти "золоту серединку" у спілкуванні з чоловіком/дружиною, я також за це, але от як часто важко знайти її: і щоб не мовчати завжди, терплячи все і щоби не бурчати марно. Думаю, що це приходить з досвідом, манера спілкування формується на основі пережитих помилок і досягнутих успіхів. І для кожного така манера в значній мірі буде індивідуальною.
    • 2015-05-30 00:11
      Може, років через десять я стану розумнішою, тоді нам з чоловіком буде легше знайти ту "золоту серединку", про яку всі так багато говорять. Дійсно, все приходить з досвідом і часом. Головне, протриматися ті 10 років?! Треба ж десь набратися сил, яких вистачило б на двох)))
      • 2015-05-30 09:51
        Так, не кожен проходить той самий важчий період непорозумінь, багато хто не знайшовши спільної мови зі своєю другою половинкою просто опускає руки і пари розходяться :( Бажаю Вам щоби Ви якнайшвидше знайшли правильний вихід!
        • 2015-05-31 00:29
          Дуже Вам дякую. В мене вже одного разу був такий момент, коли я заявляла, що підемо подавати на розлучення. Чоловік сприйняв це за жарт. Ніяк не очікував, що я здатна на таке рішення. Сподобалось, як він повів себе в тій ситуації. Каже: "Ось тобі, а не розлучення!" Міцно обійняв мене, поцілував... Я й замовкла.
          • 2015-05-31 00:33
            Він у Вас молодець! Мабуть, в кожного бувають подібні ситуації, в мене теж таке було...
            • 2015-06-04 17:34
              Ага, іноді буває і молодцем, якщо захоче, ну і якщо в голову щось не стукне)))))))
  • 2015-05-28 13:48
    Є класна штука, яку радять психологи: у момент гарячки порахувати про себе до 10. Особисто мені і до 100 інколи буває мало. І мій язик теж мій ворог, і часто-густо потім ДУЖЕ шкодую за тим, що вилетіло в запалі. Але є і те,що можу сказати на свою користь: НІКОЛИ перша не починаю сварки, і навіть трохи здатна стримуватись. Тобто певний час мовчки слухати-вислуховувати аргументи. Але якщо вже занадто, ну тоді тримайтеся всі. Вкрай рідко виходить аргументувати відповідь спокійно, зазвичай це підвищений, навіть дуже, різкий голос. Але це вже тоді, коли сала за шкірку залляли добряче... Мушу донести або довести свою думку до кінця у будь-який спосіб. Я за гороскопом овен, і нічого тут вже не зробиш) А за спільну мову -є дина порада: не мовчіть! Адже Ваша пара-розумна людина, і їй можно пояснити що і чому не так. А від бурчання з"являються зморшки, воно Вам треба?)))
    • 2015-05-30 00:14
      У мене навпаки: чоловік перший ніколи не починає сваритися. Може, він знає про цю класну штуку?!)))) Так і рахує цілими днями до десяти, ста, тисячі, мільйона і т.д.)))) А я бурчу і бурчу даремно, намагаючись його вивести з себе))))) Тепер розумію, чому мені це не вдається)))) Будемо з ним разом слоників рахувати:)
  • 2015-05-31 10:55
    Ще вичитала одну пораду: можна одночасно рахувати (слоників, овечок, козликів і т.д.-кому що) і пильно дивитись в очі опоненту. Тут два варіанти- або прокинеться совість і сварка припиниться, або можна побачити в цих рідних оченятах щось таке, що заставить зупинитись (від страху втрати до спалаху пристрасті). Тобто є варіанти вирішення, аби було бажання та терпіння. А взагалі життя саме по собі, а ще й з іншою людиною, співмешкання тобто - дуууже складнюча штука. Весь час пошук - кращого рішення, компромісу, можливості , інтересу.... І запальний характер часом стає назаваді. Але жінка мудріша і терпляча ( так кажуть, але я в це не вірю))))) , тому їй і карти до рук!)
    • 2015-06-04 17:33
      Рахувати треба мовчки чи вголос?)))))))))))) Другий варіант мені подобається більше:) В результаті коханий почне або сміятися разом зі своєю дівчиною/дружиною, або ж стане психувати, що може призвести до ще більшого скандалу)))) Треба буде на своєму провести такий експеримент)))
  • 2015-06-06 10:52
    Думаю, якщо рахувати вголос, буде більш дієво. Коханий від подиву зупиниться на пару сек, а коли до нього дійде у чім річ - вже і запал пройде, і пореготати може захотітись. Сміх теж дуже допомагає розлабитись та розрядити ситуацію. Ми періодично обоє рахували вголос, при цьому дивились одне одному в очі, доти, доки один із нас (не я) не починав реготати так голосно і захопливо, що я теж починала сміятись. Вислів на тему: "Два придурки вчаться рахувати !" або "Хто знає більше чисел???" теж спрацьовував)

Наступний запис

2015-05-24 23:13

Може хто знає, скільки часу потрібно лежати на дивані щоб мрії здійснилися?

11
10

© 2010 - 2024. Всі права захищено.