За для утримання читача від безглуздого витрачання часу та коштів, розповім своє бачення екскурсії на гору Ай-Петрі. Екскурсія починається з багатогодинного очікування у черзі на канатну дорогу. Далі хвилин 20 підйом на гору, коли можна роздивитися усе навкруги. Саме підйом і спуск канатною дорогою - найбільша забавка цієї екскурсії. Піднявшись на гору ви розчаруєтесь: сильний поривчатий вітер; декілька місцевих мешканців Криму, які пропонують у великих казанах плов та шашлики сумнівного походження (клієнти санепідемстанції); конячки для прогулянки верхи; пара фотографів з вимученими тваринками і все. Усі перераховані «розваги» на самій горі пропонуються за додаткову плату. А ще вас проведуть до якоїсь груди каміння і розкажуть легенду, як кінь монгола загинув і був похований саме там. Звісно, що я спеціально з перебільшенням змальовую цю #подорож
такою примітивною, щоб читач між рядків зміг зрозуміти нікчемність такої екскурсії. Кажуть, що саме піший підйом на Ай-Петрі цікавий, бо пролягає через #водоспад
Учан-Су, де є на що глянути. Ось таке в мене враження склалося від подорожі на легендарну гору Ай-Петрі.
Коментарі 4