Хто виховував рудого #котика
, той знає, як важко приструнити упертюха і неслуха. В дитинстві батьки нам з сестрою забороняли тримати тварин (виключення – #хомячок
). Але ставши старшокласницею я впевнено принесла додому маленький руденький шматочок шерсті. Мама не змогла заперечити, тому що просто «розтанула» від маленького красунчика. Назвали кошенятко Мавриком. Більшого пестуна, як наш Маврик, я в житі не бачила. Щоб з’їсти шоколадну конфетку, було потрібно сховатися у кімнаті і щільно зачинити двері. Маврик реагував на аромати шоколаду, як інші коти на валер’янку: нападав, кусав, дряпав. Взагалі Маврик попсував багато м’яких меблів, постійно бився з іншими котами у дворі і нікого не слухав. Усі виховні заходи ігнорував. І таким упертюхом він прожив 13 років. І прожив недаремно, бо залишив руденьких нащадків - неслухів.
Коментарі 5