2015-01-12 10:09
Друга неіноземна
Колись між мною і викладачем історії мови виникла невеличка дискусія стосовно сучасної української літератури. Викладач говорила, що українське новітнє чтиво - явище елітарне; що тільки філологи запоєм читають книги, бо це їхній обов'язок. Але не це привернуло увагу, а ось що: українська літературна мова повністю підпорядкована мовним нормам - і ніяких тобі "крок ліворуч - крок праворуч"!
Ага... "Авто - авта, метро - метра, Европа, спортовка, руханка, летовище, катедра" - далі нема сенсу продовжувати. Згідно з мовними нормами, запозичені іменники середнього роду не відмінюються, а явище пуризму так і не стало поширеним в народній мовній практиці. В останні роки українська мова насичується величезною кількістю запозичень, неологізмів, оказіоналізмів. З недр народної пам'яті витягають оті ж таки "ґвинтокрили" і "штрикалки". А між тим - чи справді це йде на користь мові?
Ось вам речення: "Прокинулась вранці, випила свіжого апельсинового соку, дістала нове вбрання, сфотографувалася, пішла на зустріч з подругами в кав'ярню". Але ж це так нудно, аж запах нафталіну десь промайнув. Треба "по-модньому" говорити, на кшталт: "Прокинулась о восьмій ей-ем, випила оранж фреш, зробила новий лук та пішла на кофі-брейк до френдес".
А від пуристичних потугів наших співвітчизників пані Олена Курило, певно, тихенько нашіптує "свят-свят-свят", дивлячись на нас згори...
Боже мій милий, наскільки багатою та красивою стала наша новітня мова, що ми тепер вчимо її як другу? Тільки не як другу іноземну, а як другий покруч. Першість суржика ніхто ж не відміняв.
Коментарі 3