Домашня медицина… або як зробити укол в сідницю
Якщо ви боїтеся уколів, то відразу проходьте повз цей запис – навіщо зайві стреси? Якщо ж ви навпаки любите познущатись над своїми близькими, то ласкаво прошу, адже сьогодні поговоримо про внутрішньом’язові ін’єкції.
Зазвичай їх роблять медсестри у процедурному кабінеті лікарні чи поліклініки. А ще я чула, що в аптеках мають на прохання відвідувачів також надавати такі послуги, однак коли для цікавості запитала про це у трьох сусідніх аптеках, то на мене подивилися як на божевільну.
А так як іти до лікарні не завжди зручно та й вона може не працювати в потрібний момент, то буде дуже корисним навчитись робити уколи самостійно. Тим більше, що нічого складного у цьому немає)
Для задуманого нам потрібно мати ампулу призначених ліків, шприц підходящого розміру, вату, спирт та спеціальну пилочку. Хоча останній пункт не обов’язковий, оскільки багато виробників вже випускають ампули, котрим можна відламати кінчик просто руками.
Ампулу струшуємо, щоб ліки опустилися в нижню частину, та відкриваємо. Шприц виймаємо з упаковки, ні в якому разі не торкаючись металічної голки. Набираємо у нього ліки та випускаємо повітря, щоб не було бульбашок.
Укол робиться у верхню зовнішню четвертину сідниці. Місце ін’єкції попередньо протирається спиртом, а далі акуратно вводиться голка десь на ¾ довжини під кутом 90 градусів та впирскуються ліки.
Після закінчення ін’єкції до місця уколу прикладається ватка зі спиртом, а голка виймається.
Тепер пацієнту за сміливість можна дати цукерку)
Усі використані матеріали викидаємо до смітника.
Коментарі 18