2015-04-20 17:29

Шлях до мрії, який залишився нездоланим в юнацькі роки

Певно в кожної людини були під час періоду юності, у шкільні годи, наприклад, якісь не дуже значущі, але на той час вагомі бажання.
Щодо мене, то в мене було бажання навчитись грати на бас-гітарі та створити гурт, який би грав музику у стилі Black/Death чи Doom Metal. Намагався навчитись спочатку на звичайній, бо у друга було таких в достатку, але пальці у мене ніяк не хотіли правильно затискати струни, тому я подумав, що може вийде на бас-гітарі, там струн менше, та вони товстіші, але відсутність зайвих грошей на придбання цього інструменту поховала і цю ідею. Взагалі я був у шкільні годи під враженням від важкої тому, то ж припало мені на думку, що можна не вчитись грати на інструментах взагалі, а просто бути вокалістом. Але на репетиціях у друзів, куди я ходив, було кому співати, то ж і тут якось не склалось. Та й соромився я трохи, чесно кажучи, впевненості не вистачало.)
Я на тому тижні вперше заспівав у караоке в барі, до речі, але я був у такому стані, коли сором’язливість відступає на 10-й план. Та й співали ми з товаришем дуетом. =)
А зараз я слухаю ту ж саму музику, але того бажання вже немає. Певне на все свій час. Хоча хто знає, може ще випаде нагода, яка стане стимулом до появи жаги навчитись грати на бас-гітарі, адже життя таке непередбачуване.))
17

Коментарі 3

  • 2015-04-20 18:18
    Нагадали) Колись в школі в класі 6 я дуже хотіла співати в хорі. Ні, не тому, що хотілося співати в принципі, а тому, що для цього відпускали з уроків. І що ви думаєте? На першому ж прослуховуванні вчителька музики сказала, що "цій дитині не слон на вухо наступив, а ціле стадо пробіглося", чим відбила бажання навіть пробувати співати на все життя. Тепер тільки слухаю))))
    • 2015-04-23 14:53
      Взагалі не можна такого казати дітям, що хто наступив на вухо. Все приходить з часом, навіть якщо вже все зовсім туго. Мене в школі не брали в хор, тому що не чули мого голосу, а я спеціально не казала вчительці, що ходжу до музичної школи і там в ньому співаю. В майбутньому навіть створила свій гурт і ми теж хотіли грати щось накшталт Раммштайну, але це все швидко загнулось, бо ні в кого не вистачало часу щось вивчити. Правда, з фортепіано по життю в мене якось не склалось. Не можу до нього прислухатись і навіть гітару налаштувати, тільки від іншого струнного інструменту або аккордеону.
  • 2015-04-28 21:22
    У мої 17 років, коли я відкрив для себе важкий метал, спочатку це був цілком приємний наслух симфо-блек, у мене теж була мрія грати на музичному інструменті, правда на барабанах. Метальний бласт-біт мене просто заворожував) Але ударна установка коштувала купу грошей, тому залишалось тільки слухати. Потім я заспокоївся і почав слухати більш складну в плані подачі музику - пост-рок. Тут я зрозумів, що хоч ведмідь мені на вуха і не наступав, але мабуть бути мені тільки критиком і слухачем. І я почав просто вивчати різноманітні музичні стилі сучасності. Знаєте, так само і з їжею, готувати я не вмію, а шукати нові рецепти і куштувати страви полюбляю)

Наступний запис

2015-04-12 10:13

Христос Воскрес!

9
6

© 2010 - 2024. Всі права захищено.