Nyusha

2015-03-14 23:49
Пригадався уривок з пісні про #Київ (виконує рос. співачка Пыльца): «Я прихожу с работы, Падаю обессилев… Так со мной поступаешь за что ты? Ведь я люблю тебя, Киев! Я родителей не видела годы, И они меня заочно простили. У меня другие заботы, Ведь я люблю тебя, Киев!»
Ходжу цілий вечір наспівую собі під носа)))) Чи то #весна впливає на мене, чи обставини… Цікаво дізнатися, а яку музику любите Ви? Чи впливають #пісні на Ваш настрій? Спостерігала за деякими людьми, коли щось співають, це значить, що вони не в настрої, до них краще не підходити взагалі, не гнівати ще більше. Про себе таке можете сказати?
16

Коментарі 23

  • 2015-03-15 10:08
    впервые слышу, что люди поют, когда без настроения. Я "пою", когда у меня отличное настроение: всегда. То мыгыкаю, то горлопаню, но всегда с хорошим настроением. Даже и не видела таких людей. которых вы описываете.
    • 2015-03-15 16:01
      То Ви просто мене ще не знаєте)))) В мене буває, що співаю, коли і шороший настрій, а буває мигикаю, коли взагалі нема того самого настрою, коли зла на весь світ. Іноді трапляється, якщо різко псують гарний настрій, то я починаю щось під носа наспівувати, аби промовчати й не сваритися з кривдником (якщо це, наприклад, людина, з якою краще не зв"язуватись).
      • 2015-03-15 16:20
        Бесплатный совет: в ту же минуту, когда чувствуете, что вам пытаются испортить настроение, сказать такое, что точно испортит настроение собеседнику. И тогда результат: вы идете петь от хорошо настроения (т.к.вам его не успели испортить), а оппонент идет в уголок мыгыкать что-то под нос из-за испорченного настроения. :)
        • 2015-03-17 18:20
          плохой совет
          • 2015-03-17 18:49
            Плохо с юмором?
            • 2015-03-17 19:19
              а это был юмор?
              • 2015-03-17 19:43
                А знак ":)" в конце комментария не заметен?
                • 2015-03-17 19:59
                  неа
        • 2015-03-17 20:53
          Не кожному можна сказати щось таке, що зіпсує настрій)))) Свекрусі я краще помигикаю пісню)))) Вже був гіркий досвід з гарячими висловлюваннями)))) Тепер знаю, що з такими людьми треба бути "меншою". Не завжди звичайно, але все ж таки...
          • 2015-03-17 21:38
            Как я вам сочувствую.... это так и оперной певицей с "мыгыканья" можно стать. :)
            • 2015-03-19 19:44
              Ви нагадали мені про мої пологи)))))))))))) Лікар назвав мене оперною співачкою, коли в мене були перейми))))
  • 2015-03-15 14:39
    А я теж знаю таких, до кого краще не підходити, коли вони мугикають пісеньки. Це все залежить від темпераменту людини. Хтось, як Безсонова, співає, коли настрій хороший і хоче ним поділитися з усім світом. А інші співають, коли ностальгують чи хочуть лишитися насамоті. Я таких взнаю по самій пісні. Якщо мелодія сумна - краще не підходити. 
    Сама я можу мугикати також в залежності від настрою. Але зараз переважно до мене причеплюються дитячі пісеньки з доньчиних мультиків.
    • 2015-03-15 15:58
      Як це мені знайомо))))) Надивишся мультиків, потім і наспівуєш мелодію, котра "прив"язалась")))) А дитині подобається, що мама так розважає малечу, теж підспівує чи підтанцьовує. І мамі добре, і дитині весело))) А оточуючим приємно спостерігати за сімейним дуетом:)
    • 2015-03-15 16:21
      Ну спасибо... "ля-ля-ля та-та!" :))))
      • 2015-03-17 20:55
        :) То Вас пригадали з хорошими намірами))))
  • 2015-03-15 17:06
    Коли почала читати Ваш уривок про пісню про Київ, мені чомусь спочатку одразу згадалася "Як тебе не любити, Києве мій" :) 
    А взагалі я теж співаю в хорошому настрої. А от мій молодший брат співає майже завжди - і коли уроки робить, і коли грається, і коли малює)
    • 2015-03-19 19:44
      Еге, пісні про столицю гарні)))
  • 2015-03-17 08:02
    Через свій депресивний характер я люблю або інструментальну меланхолійну музику – ембієнт, пост-рок, контемп-класику, або епічні саундтреки до комп'ютерних ігор, які теж найчастіше меланхолійні і без лірики. Єдине, що я слухаю з вокалом це депресивний блек метал, але підспівувати йому навряд чи кому-то взагалі вдається)
    • 2015-03-17 21:04
      Ого, які у Вас музичні вподобання! Це у Вас завжди депресивний характер? Чи, може, обставини на нього так впливають? Людський характер й емоційний стан можуть мінятися в залежності від оточення та настрою. Може, треба частіше заряджатися позитивом?! Тоді й натяків на депресію буде менше.
  • 2015-03-17 18:23
    Я дуже люблю Київ і часом за ним скучаю... ми з сином жили в Києві років зо три, арендували квартиру, працювали, вчились, розважались... Я мріяла про переїзд до столиці і мрія збулась, але все міняється з часом... Довелось змінити місце роботи, а з роботою й місце проживання... За Києвом скучаю, але коли попадаю в нього, втомлююсь від шуму, гаму, бруду, того, що всі дуже поспішають і нікому ні до кого нема діла..
    • 2015-03-17 21:17
      Так і є. Мегаполіс дуже часто вибиває людей з колії. Фізично й морально. Там ти сам-на-сам зі своїми проблемами, горем, якщо нема рідних у тому місті. І все одно нас тягне в столицю. Шум і гам в молодості ще не так впливають на загальне самопочуття, а от в старшому віці відчувається...
      • 2015-03-17 21:45
        Кто от чего устает. Альтернатива всему описанному: жить в сплетнях, т.к. времени у людей в маленьких городах слишком много для себя и им его хватает и на чужие "проблемы". И постоянно нужно всем улыбаться дежурной улыбкой и лицемерить, потому что все друг друга (относительно) знают. Молчу уже о "выпендривании" в гардеробах с девизом: "чтобы не хуже других". А на счет грязи, это спорный вопрос, т.к. именно в Киеве чистят дороги от грязи и снега (даже на санках не успеваешь покататься). И на что мобильная связь, если как ни делиться со своими близкими? И вообще, привыкаешь ко всему. Здесь хорошего намного больше, чем плохого.
      • 2015-03-18 17:06
        Напевно, чим старше стаєш тим, більше хочеться затишку, спокою, друзів і рідних поруч, чистоти і впевненості у завтрішньому дні, чого не можна досягти, живучи в арендованій квартирі. А ще великі міста і безпека дітей поняття несумісні, як на мене. У великому місті (такому, як Київ) я мусила водити сина в школу і дуже переживала, коли він гуляв на подвір"ї. Звичайно, він був молодший школяр і вік давався взнаки, але й зараз я б, мабуть, сильніше переживала, коли б він за тримувався після спортивних секцій, ніж у нашому містечку. А таке частенько трапляється.

Наступний запис

2015-03-13 20:32

Вразила мене #Венеція, в першу чергу, тим, що знаходиться на воді

10
2

© 2010 - 2024. Всі права захищено.