2015-01-10 13:36
Наша Кіса
«Не мала баба клопоту, купила порося». Це стареньке прислів’я цілком підходить до ситуації в нашій сім’ї. Справа в тому, що вже з 4 місяці у нас живе #хомячок
.
Цей #ДомашнійУлюбленець
породи джунгариків має спокійний характер, не панікує ні при вмиканні пилососа, ні тоді, коли ми забуваємо кліточку на столі, біля колонки – і починаємо дивитися якийсь блокбастер з постійними «бум, бух».
Найбільша радість тваринки – жмуток туалетного паперу, з якого Кіса (так назвала нашу сіреньку дівчинку донька) мостить собі кубельця у своєму будиночку. А так вона страшенна нечупара. Корм з коритця у Кіси миттєво розлітається по всій кліточці, половину зерняток з корму вона їсти відмовляється – вибирає тільки насіння соняшника, та ще, може, кукурузку. Радіє, коли ми привозимо їй від бабусі гарбузове насіння. А ще з задоволенням виїдає зелень, зварену в супі (до речі, це – прекрасний спосіб нагодувати супом і нашого маленького сина, який не сяде їсти, якщо Кіса не вилізе зі свого будиночка і не почне хрустіти стебельцем укропу).
А вечорами, коли дітки поснуть, я випускаю її погуляти по підвіконню. Тваринка діловито порпається у підвазонниках, вишукує крихти від бубликів, а час від часу по руці перелазить нам з чоловіком на плече. Лапки в неї дуже смішно лоскочуть, тому довше трьох секунд на шиї вона не протримуєтьс я – сміємося і знімаємо.
Ось такий у нас улюбленець живе, всіх радує. Тільки клітку я чищу сама, і годую хомку теж сама. Ніколи не вірте дітям, якщо вони проситимуть хомяка і присягатимуться, що самі за ним доглядатимуть...
Коментарі 18