Дзвонить мені сьогодні на роботу чоловік і ні з того, ні з сього каже, що вечором ми йдемо дивитися земельну ділянку під дачу. Бо ціна йому сподобалась. Ні, взагалі я розумію, що свої овочі, фрукти і зелень без різноманітної хімії та пестицидів – це добре, тим більше в такий непростий час… але ж там треба ого-го як працювати((
Скажу зразу – пронесло!!! #Город
давно не оброблявся, там немає жодного дерева, та й місце розташування у нього не найкраще (тсс, на одній вулиці зі свекрухою О_о), хоча продавчиня по телефону розписала, що це майже райські #сади
. Але що зробиш? Тут як у фільмові: «Имею желание купить дом, но не имею возможности. Имею возможность купить козу, но... не имею желания». Зате погуляли, подивились як люди помаленьку починають гребтися в землі, щось копати, палити, садити. У одних просто невеличкі клаптики, на які вони намагаються впихнути побільше городини, у інших вже справжні #будинки
побудовані. Мене повеселив залізний #вагончик
– старий, іржавий, на закинутій ділянці, зате зі супутниковою антеною! А бачте рожевий будиночок з садком і травичкою (фото 2)? От від такої дачки я б не відмовилася))) #Гамак
повісити, легку музику ввімкнути, намити величезну миску черешень і завалитися з книжкою хоч на декілька годин – рай!
Коментарі 20