2015-03-29 15:15
Просто думки вслух, особисті враження...
Львів... мабуть, всі жителі Бета-проджекта вже залишили один-два пости про Львів, милуючись його архітектурою та історичними пам'ятками.
Ну і я вирішила оформити на папері (пардон, у Ворді) своє бачення Львова. Трохи інший бік медалі...
Львів для мене як рідний. Я не можу сказати, що жила там рік чи два, але місяць-другий було. Приїжджаючи у Львів, мені завше є до кого подзвонити, з ким зустрітися і посидіти у Криївці :) В свій час я з захопленням відвідала 9 чи 10 музеїв, включаючи Історичний, музей Декоративно-прикладного мистецтва, Національний (той, що біля оперного), музей Мебелі та посуду... Жила і в самісінькому центрі — на площі Ринок, і в спальному районі, і в готелі, і в хостелі, і в квартирі, і навіть в студентському гуртожитку, переробленому з монастиря 17 століття, з аби-як вставленими пластиковими вікнами, світлом, яке вибивалося щогодини, і температурою в келії (кімнаті на 3 осіб) взимку в 12-15 градусів. При чому, то далеко не останній вуз Львова...
Проблема Львова — у фасадах... Відремонтованих, гарних, від яких віє Старою Європою... І внутрішніхніх двориках, захаращених і облуплених, з потрісканими стінами... Протікаючих дахах, які оселилися плямами на трьохметрових стелях в центрі міста... Проблема в експонатах музеїв, які вартують не одну тисячу доларів, і перебувають в тісних приміщеннях з невідповідною вологістю і фактично без ніяких умов утримання... Здали перший поверх під комерцію — банк чи кнайпа облагородили фасад до другого поверху... А що з дахом і внутрішнім двором, то вже нікого не хвилює. До речі, той гуртожиток, про який вже я вище згадувала, зі сторони вулиці виглядає досить пристойно.
Насправді Львів майже нічим не відрізняється від усієї Західної України — того ж Франика, Тернополя, Хмельницького... Там такі ж люди. Хіба трошечки доброзичливіші і ввічливіші. Російську мову чути через крок, люди набиваються в маршрутки під завязку, пхаючи один одного ліктями в усі боки... Хочеться віддати належне — слово “перепрошую” при цьому звучить досить часто, хоча суть від цього не зміюється.
І ще. Як би мені не було це неприємно усвідомлювати — історичний центр Львова побудований не Україною, а Польщею і Австро-Угорщиною. Тому і Львів так нагадує європейські міста. А якщо ви від'їдете з центру — то побачите ті ж самі радянські пейзажі, що і в Тернополі, і в Житомирі, і в Севастополі, і навіть у Владивостоці... Наші чиновники умудрилися навіть видати дозвіл на побудову нового будинку біля пам'ятника Міцкевичу (на одному з фото я його обвела червоним). Правда, чудово вписується у пейзаж? Добре, хоч не -надцяти поверховий.
Я дуже люблю Львів, і, чесно кажучи, з задоволенням би туди переїхала, якби не певні сімейні обставини. Але ідеалізувати це місто, як багато хто робить це останнім часом (включаючи верхівку країни), я б не стала. Люди там такі ж, як і у всій Західній Україні. А ось унікальна історична спадщина (яка занесена до переліку ЮНЕСКО), потребує значного фінансування, яке, мабуть, найближчі десятки років їй, на жаль, не світить.
Коментарі 23