Ми з моєю мамою пішли якось раз в цирк, і після закінчення ми вийшли, і я помітила на лавочці бабусю. На руках у неї була коробка з кошенятами, в якій я побачила руденького чарівного котика. Я підбігла з великою радістю і захопленням до цього маленького комочка. Старенька хотіла швидше віддати #кошеня
, тому сказала мені: "Бери, я тобі його дарую". Я була просто у нестямі від щастя і радощів !!! #кіт
прожив у нас близько двох років. Разом з котом було жити веселіше - є заради кого бігти додому, щоб погодувати і обійняти, або прибрати за ним поки він не накоїв чогось поганого, і ми його дуже сильно любили. Якось навесні кіт став мяукати і дивно поводитися. Ми подумали, що він захотів собі наречену - в тому то й причина його занепокоєння. Виявилося - ні. Через 2 доби ми виявили, що #киця
не ходить в туалет по-маленькому. Повезли його у клініку. Там запідозрили у нього каміння і дали йому сечогінне. Сказала, що якщо до вечора не сходити в туалет, дзвонити. Ми не стали чекати до вечора і пішли в іншу клініку. Там нам повідомили страшне, що у кота дійсно камені й пізно вже щось робити, так як може лопнути сечовий міхур. Ми вирішили усипити кота. Як би не було це сумно, але лікар ясно сказала - пізно. Нашого улюбленого котика усипили. Я ревіла цілий день і заспокоїти мене не могли дуже довго.
Після цього випадку я, коли бачу і думаю, що хочу собі або дитині #кошеня, завжди замислююся про тяжкість розставання з ним.
Коментарі 3