Краса та Здоров'я

Група, учасників: 26
2015-10-17 19:24

Домашня медицина… або як зробити укол в сідницю

Якщо ви боїтеся уколів, то відразу проходьте повз цей запис – навіщо зайві стреси? Якщо ж ви навпаки любите познущатись над своїми близькими, то ласкаво прошу, адже сьогодні поговоримо про внутрішньом’язові ін’єкції.
Зазвичай їх роблять медсестри у процедурному кабінеті лікарні чи поліклініки. А ще я чула, що в аптеках мають на прохання відвідувачів також надавати такі послуги, однак коли для цікавості запитала про це у трьох сусідніх аптеках, то на мене подивилися як на божевільну.
А так як іти до лікарні не завжди зручно та й вона може не працювати в потрібний момент, то буде дуже корисним навчитись робити уколи самостійно. Тим більше, що нічого складного у цьому немає)
Для задуманого нам потрібно мати ампулу призначених ліків, шприц підходящого розміру, вату, спирт та спеціальну пилочку. Хоча останній пункт не обов’язковий, оскільки багато виробників вже випускають ампули, котрим можна відламати кінчик просто руками.
Ампулу струшуємо, щоб ліки опустилися в нижню частину, та відкриваємо. Шприц виймаємо з упаковки, ні в якому разі не торкаючись металічної голки. Набираємо у нього ліки та випускаємо повітря, щоб не було бульбашок.
Укол робиться у верхню зовнішню четвертину сідниці. Місце ін’єкції попередньо протирається спиртом, а далі акуратно вводиться голка десь на ¾ довжини під кутом 90 градусів та впирскуються ліки.
Після закінчення ін’єкції до місця уколу прикладається ватка зі спиртом, а голка виймається.
Тепер пацієнту за сміливість можна дати цукерку)
Усі використані матеріали викидаємо до смітника.
7

Коментарі 18

  • 2015-10-18 17:23
    Ой-йой! Мазохистка!!! Я как раз такое и боюсь. А моя сеструня укол даже в десну себе делала, чтобы щуб не болел. Правда ей потом стоматолог говол, что укол в попу имел бы такой же эффект)))))
    • 2015-10-29 00:11
      В десну? Нееет, это даже для меня слишком)
  • 2015-10-22 11:53
    Не, для такого нужна сила воли. Хотя, я понимаю ,что ко всему привыкаешь. И в жизни бывают разные ситуации. Иногда просто другого выбора нет. Поэтому, я с Вами согласна, наверное, основам первой мед. помощи стоит обучится. И пусть она лучше не пригодится.
    • 2015-10-29 00:12
      Согласна полностью!
  • 2015-10-22 18:40
    Робити укол комусь я навчилася ще в школі. Мені тоді було десь 13-14 років, і мене навчила моя тітка, на якій я і тренувалася (дякую їй за мужність). Потім це вміння дуже часто ставало мені у нагоді. А ось робити уколи собі довелося під час вагітності, аби не лягати у лікарню. Перший раз, пам'ятаю, попросила чоловіка позначити йодом місце, в яке колоти (колоти сам він на відріз відмовився). Уколола не гірше медсестри. Одна проблема - я правша і колоти можу лише правою рукою в праву сідницю. А Ви як колете в ліву?
    • 2015-10-29 00:14
      Я якось не бачу різниці між правою і лівою сідницею - там же ж не в конкретну точку попасти потрібно, а є велике поле для діяльності) 
       
      А чоловіки і справді бояться робити уколи... так смішно за ними спостерігати в ці моменти)
  • 2015-10-22 20:01
    Це добре, якщо хоч хтось із членів родини вміє робити внутрішньом'язові ін'єкції! Я поки що колола тільки своїх котів - це було зовсім не страшно (тим паче, інсуліновим шприцем з тонюсінькою голочкою). Ветеринар показав, як колоти, щоправда, налякав до безпам'ятства мого й так не дуже сміливого кота)) І коли в наступні дні колола його вже я, він починав панікувати лише від одного вигляду шприца. А от самого моменту проколу шкіри навіть не відчував! Бідненький мій) Добре, що вилікували!  
    А, згадала, ще доводилося допомагати з ін'єкціями колишньому чоловікові)) Він був (та і досі є) спортсменом-пауерліфтером, який для стрімкого набору маси тіла та підвищення показників у спорті не гребував і ін'єкціями тестостерону. Перші кілька разів було навіть цікаво, але потім як побачила, яку жахливу мали побічну дію ті уколи (нереальна затримка рідини в організмі, і це коли надворі спека 36-40 градусів), відразу відмовилась і його відмовляла, але де там...
    • 2015-10-29 00:20
      Ого, на що йдуть чоловіки... знайома всім приказка "краса потребує жертв" і тут діє
  • 2015-10-23 13:27
    Робити собі внутрішньом'язові ін'єкції самостійно - це дуже ризикований, але корисний навичок. У мене колись була ситуація, коли це врятувало мені життя - мене вжалила бджола і я стала пухнути на очах. До приїзду швидкої я втигла вколоти собі тавегіл, а потім вже до роботи взялися медики.
    • 2015-10-29 00:21
      Нічого собі) Та ви життя сама собі врятували)
  • 2015-10-24 13:56
    У мене уколи мають асоціацію скоріше зі смішним моментом, аніж зі страхом і болем. В дитинстві мама робила уколи сама, хоча мед освіти не мала. Перед самим уколом вона робила енергійний хлопок по сідниці, "щоб кров прилила". До сих пір згадую з усмішкою.
    • 2015-10-29 00:22
      А мені подобається, коли сам укол роблять хлопком - тоді взагалі не відчуваєш, як входить голка)
  • 2015-10-27 15:22
    Після пологів мені лікарі призначили ін'єкції окситоцину. Кажу чоловікові: "Дивись, як медсестра робить, будеш мені вдома колоти". Перший укол він робив тремтячими руками. Вколов, тоді каже: "Ой, щось не так я зробив". Витягнув голку. Вдруге проколов. Ввів препарат. :)))
    • 2015-10-29 00:23
      Розсмішили)) А він у вас сміливець)
  • 2015-10-31 20:28
    Чудесна стаття, дякую! =) 
    Правда, було б добре, як би окремо описали звичайний укол та внутрішньом'язовий укол, так, як для різних медикаментів потрібні різні методи ін'єкції. 
    Також було б добре, як би додали окремої статті про те, як вводиться саме інсулін і як робити внутрішньовенні ін'єкції. 
    Дякую! =)
    • 2015-11-01 22:16
      І Вам дякую) 
      Нажаль досвіду з іншими ін'єкціями я не маю, а давати поради про таке серйозне діло, лише пошукавши інформацію в інтернеті, совість не дозволяє.
      • 2015-11-03 17:34
        Зрозуміло, дякую =) 
        І бажаю, що й не пригодилися такі знання =))

Наступний запис

2015-10-02 23:44

Манікюр в домашніх умовах

6
7

© 2010 - 2021. Всі права захищено.