Психологія

Група, учасників: 45
2015-06-09 23:53

Ревнощі – це… ?

Скажіть чесно, чи є тут такі, хто ніколи не ревнував кохану людину? Для мене #ревнощіЦе щось необхідне для стосунків, що вносить у відносини якусь родзинку. Але в той же час, коли доводиться #ревнувати трохи більше, ніж потрібно, це вже мене напрягає))) Хоч і розумію, що кохана людина моя, все рівно з’являється малесенька крихта недовіри, котру треба якомога швидке розвіяти, аби це не переросло (в кращому випадку) в незначний скандал. Що значать для вас #ревнощі ? Чи існують вони в ваших з коханою людиною взаємовідносинах? Чому вони взагалі виникають?
6

Коментарі 19

  • 2015-06-10 00:15
    Звичайно все гарно з мірою, але що стосується почуття, ніяка логіка та разум не зупинить спалах ревнощів та інших емоцій. Так, я вважаю ревнощі абсолютно нормальною частиною відносин. А ще я бажаю кожному, щоб вони були лише вимислом та ніколи не підтверджувалися в реальному житті. Хоча припам'ятовую, що в житті я зустрічала деяких осіб, які зовсім не ревнували жодну свою кохану людину. Мені здається, що то вони ще не зустріли той "привід" для ревнощів.
    • 2015-06-10 22:54
      Раніше (десь років сім тому) я була дуже ревнивою))))) Бувало навіть таке, якщо мій бойфренд клав руку на плече своїй знайомій, мене це дратувало. Зараз подібні речі не викликали б у мене жодних емоцій)))) Тож багато чого змінюється з часом, як і саме ставлення до життя.
  • 2015-06-10 00:48
    А почему сразу "любимый человек"? Ревновать можно и не любимых... Чувство собственности распространенное явление. Да и степени их разные. Боронь Боже всех от нездоровой "ревности".
    • 2015-06-10 23:15
      Дякувати Богові на мене це явище не розповсюджується))) Пригадую щось подібне було в підлітковому віці, тоді я могла "приревнувати" найкращу подругу до іншої подруги, якщо та спілкувалася з нею більше, ніж зі мною, наприклвд)))) Або на дискотеку пішли без мене і т.п.))) Зараз подібного за собою не спостерігаю. А Ви кого ревнуєте, Тетяно?
  • 2015-06-10 10:45
    Мені здається залежить від людини., причому від обох. Мій сусід дуже ревнує свою дружину, але вона така краля, що посміхається всім підряд -). А інший ревнує, бо в самого є скелет у шафі. А третя людина просто однолюб, віддає себе коханому (коханій) повністю і не розуміє, що може бути інакше. А ревнувати можна не тыльки коханих. І друзів, і дітей, і батьків -)
    • 2015-06-10 23:19
      От зовсім не ревную друзів, батьків, дітей. Можу лише чоловіка))))  
      Серед моїх знайомих є класна пара, в якій дівчина - скромняшка, а хлопець - вогонь. Він може при коханій (в компанії під час гулянок) ляснути по п"ятій точці якусь подругу. Може на словах такого наговорити:) Кумедний чувак))) Дівчина його ніяк на таке не реагує. А я б так не змогла, напевно)))
      • 2015-06-10 23:59
        Простите, Нюша, но я не могу сказать, что такое поведение нормально у этой пары. И вопрос не в ревности, а в норме поведения и взаимоуважении.
        • 2015-06-11 09:23
          Согласна -)
  • 2015-06-10 14:05
    Це діло так ускладнює життя... краще вже без нього)
    • 2015-06-10 23:22
      Раніше, коли ревнощі мали місце в наших з коханим стосунках, я хотіла, аби такого ніколи не було. А тепер мені іноді цього діла не вистачає:))))
      • 2015-06-10 23:26
        А що змінилося? Почали більше довіряти один одному чи навпаки відносини погіршилися? Надіюсь, що все-таки перше)
  • 2015-06-11 15:37
    У свій час немало прикрих переживань завдали мені мотивовані і не дуже ревнощі, одне з найбільш саморуйнуючих почуттів. На вечірках, у гостях, на прогулянці я не могла розслабитись, тому що постійно слідкувала за поглядами, рухами, словами, жестами мого чоловіка і на кожен «блудний» погляд реагувала скандалом, а у голові крутила фільм про розвиток подій, якщо б мене не було поряд. Ситуації доходили до абсурду. 
    Звичайно, з часом пристрасті вгамувались, але зробила висновок про причину ревнощів-невпевненість у собі, своєму зовнішньому вигляді. Начитавшись і наслухавшись багато порад, почала більше слідкувати за собою, прикрашатись, тобто всю енергію, яку б витрачала на слідкування за коханим, направляла на себе, саму красиву і неповторну! Так що тепер чоловік замість задивляння на чужих красунь, мусить трохи ще й мене пильнувати.
    • 2015-07-09 23:48
      В мене трохи інша ситуація. Мій чоловік нібито й не заглядається на інших красунь, але в наших стосунках промайнув якийсь легенький вітерець. І це сталося саме після народження дитини. Вже й часу після того пройшло, але щось, як на мене, все рівно не те....
  • 2015-06-13 15:05
    Ох вже ці ревнощі!)) Мабуть, ніхто від них не застрахований. Принаймні серед моїх знайомих немає людей, не схильних до ревнощів. Хіба що одна подруга мене завжди дивувала, коли говорила про свого чоловіка: "Та нічого, хай гуляє, все одно додому повернеться!" І я все не можу збагнути, це вона серйозно чи так шуткує. Невже можна бути настільки байдужою до численних зрад свого чоловіка? Тим паче, живемо в маленькому містечку, де всі один одного знають і перешіптуються за спинами. Я сама своєму, вже колишньому, чоловіку завжди говорила, коли підмічала за ним якісь дрібні грішки в соцмережах, чи в спортзалі, чи будь-де: "Хочеш з кимось пофліртувати чи може й чогось більшого? - Будь ласка, але роби це так, щоб ні я, ні люди цього не бачили і потім не пліткували за моєю спиною! А не вмієш - то нічого й рипатись до інших дівчат!" Це на нього діяло)) А от з його боку важко було діждатися якихось проявів ревнощів по відношенню до мене. Хоча я й приводів не давала. Ревнував, тільки коли в мене з'являвся якийсь дуже настирливий залицяльник))
    • 2015-07-09 23:54
      Ого, ну у Вас і знайома)))) Думаю, їй , справді, було байдуже до свого чоловіка, адже вона прекрасно знала про його зради!!!! Він повертався до неї, як ні в чому не бувало, а вона його приймала?!.... Жах. Вони досі разом? 
      Якщо не секрет, чому Ви з чоловіком розійшлися? Все ж таки зрада? Чи інші обставини?
      • 2015-07-10 10:09
        Про знайому я все думала, що то вона так шуткує, а потім випадково натрапила на сайті знайомств на анкету її чоловіка! Мабуть, таки вона не шуткувала... і живуть собі разом і досі як ні в чому не бувало. Які всі люди різні! А ми з чоловіком, так, розійшлися через його зраду. Вірніше, це для мене була зрада, а для нього - Велике Кохання Всього Його Життя!)) А 18-річний шлюб і наше з ним спільне життя було, як він писав після розлучення у себе на стіні в соцмережі, це була лише репетиція перед справжнім коханням! Та чого він там тільки не писав на сміх людям, хоч би доньку нашу не позорив перед друзями. Нарешті все це в минулому!)) Але я ні за чим не жалкую, в мене після розлучення життя тільки почалося!!!))
  • 2015-07-09 11:49
    Вставлю свої 5 копійок. От задайте собі питання - "чому"? І, думаю, легко знайдете відповідь - це наслідок невпевненості в собі. Якщо твоя половинка дає підстави сумніватись в її моральних якостях, то навіщо така людина поруч? Але якщо людина веде себе адекватно, то ревнувати на пустому місці буде той, хто не впевнений в собі. І це, до-речі, приведе рано чи пізно до розвалу стосунків. Як правило, той хто надмірно ревнує, для підтвердження своєї "потрібності" (Я подобаюсь іншим) - піде на зраду чи на інтрижку на стороні. Людині самодостатній цього підтвердження не потрібно!
    • 2015-07-09 23:58
      Ви праві в деякій мірі. От тільки щодо невпевненості в собі не згодна. Є люди, які навіть занадто самовпевнені, але вони дуже сильно ревнують свою чоловіка/жінку. Мабуть, це все ж таки невпевненість у своєму коханому/коханій? Якщо ревнуєш до когось, то думаєш, що твоя половинка здатна на зраду, чи не так?

Наступний запис

2015-06-09 08:26

Багато людей не розуміють, чому я перестала з ними спілкуватися. А для мене незрозуміло, навіщо я колись взагалі з ними заговорила.

5
20

© 2010 - 2024. Всі права захищено.