Психологія
Група, учасників: 45
2015-07-09 07:29
Інтуїція : вірити чи не зважати?
Прокинувшись зранку напередодні важкого екзамену, відчула, що на душі на диво легко. Усі вчорашні тривоги відпустили, ніби все вже позаду. І підготовлена не дуже, що там гріха таїти – було й таке – проте от легко на душі, і все. Ще й о сьомій ранку у водія маршрутки на весь салон лунає щось на кшталт Вакарчука «Все буде добре!». Все. З легкою посмішкою виходжу із маршрутки, і йду до навчального корпусу. Колеги нервують, курять, а мене не лишає впевненість, що все буде добре. Наш викладач захворів, на заміну прийшов інший. Ні, він не дав списати). Просто цей Учитель шукав знання, видлубував по крихтах, заставляв працювати головою, а не промовляти зазубрені фрази «як у моїй лекції». .
Знову маршрутка. За пару зупинок до виходу відчуваю нагальну потребу пересісти на інше місце. Автоматично переходжу на не зручну сонячну сторону-маршрутка напівпуста. За пару хвилин у те саме місце, де щойно була я, влучає гарненький джип Лексус. Легенько так, по дотичній, в момент гальмування, але таки влучає.
І з людьми таке теж трапляється. Особливо із новими знайомими. Не скажу, що бачу наскрізь, зовсім ні. Але чомусь з однією людиною є бажання спілкуватись, а з іншою – категорично ні. Здається, нічого ж поганого не каже, і не робить, а от ні, та й годі. Колега по роботі, найближчий мені за віком, протилежний напрямок у роботі. Ніби немає спільних інтересів, нічого не заважає здоровому співіснуванню у колективі. Привітний до всіх, ввічливий, симпатичний. На корпоративі навіть танцювали разом, спочатку, як тільки він прийшов до нас. А душа не лежала до людини. Почала обережно придивлятись. Все банально: гарненька підстава. Мета – моє робоче місце. Не вийшло. Та мова лише про те, що відчуття недобре таки було.
А чи вірите ви в шосте відчуття? Чи відчуваєте «отим» місцем, що щось не те діється? Чи вважаєте це забобонами?
Коментарі 16