Іноді клаптик паперу може бути значно дорожчим, ніж всі скарби світу. І в мене є такий. Якось я поралась по господарству, до мене підходить син і протягує альбомний лист. Те, що було на цьому аркуші, мене зворушило до сліз. Це були його перші слова, які він написав. До того ж, крім окремих букв ще нічого не вмів писати. Букви ми вивчили в ігровій формі влітку перед школою. А в школі вони тільки почали писати і речення письмово ще не складали. Нехай зі страшенними помилками, але від всієї душі і від чистого серця. Ці слова наповнюють життя сенсом. Це те, заради чого варто жити.
Коментарі 5