Говорять, що Париж – місто закоханих. Для мене Париж – місто свободи. І туди потрібно їхати з компаньйоном, який готовий до пригод, знайомств, відкриттів, божевільних вчинків. Саме тоді поїздка виявиться насиченою і такою, що запам'ятається на все життя, не лише музеями і архітектурою, а відчуттям простору і легкості життя.
Можна поглузувати з мрій Наполеона про його тріумфальне повернення до Парижу через Тріумфальну Арку. Так, він повернувся і проїхався під аркою, але у вигляді праху у траурному кортежі.
Або можна покритикувати скляну Піраміду Лувра, яка явно не вписується у величний вигляд королівського палацу. І з захватом притулитися вухом до стін Лувра і задерти догори обличчя, щоб дивлячись на хрестову стелю, почути шепіт стін про змови проти королів.
І просто мовчки пройтися вузенькими гарненькими вуличками милуючись красою і посміхаючись своїм думкам. Правду сказав #ЕрнестХемінгуей
: «Париж – це свято, яке завжди з тобою!»
Коментарі 6