Музей техніки "Фаетон".
Квиток коштує 30 гривень з дорослого. Приміщення величезне. Двоповерхове. З чудернацьким "вирізом" у стелі навпроти вхідних дверей, і посеред двох етажів висить літак. Отака приголомшуюча придумка. Дуже прикрашає оті 3000 кв. м., де виставлені всілякі автошки та інші ретро-причандали. Що мене чіпануло просто з вигляду (і що вдалось запам'ятати) - про те зараз й розкажу.
Яскраво-жовта машинка, схожа на машинку із майбутнього, була "зе бест"! Виявляється, то - відтюнінгований #запорожець
! Я валялась від того факту! МОЛОДЦІ, що ще сказати!!! Я знаю, що є марка авто " #ЗИЛ
" (рос. мовою). Як дивно було побачити " #ЗИМ
" Виявляється, були й такі! Поважні урядові авто " #Чайка
" - то взагалі Круть! Пам'ятаю, якими надзвичайними вони для мене були в моєму радянському дитинстві! Ух! #Кадилак
. Якій на рівні із "Чайкою", схожою на лімузин, часто замовляють возити весілля. Кажуть, що музей живе більше на гроші за їх оренду, аніж від продажу квитків... #ГоночнийФорд
. МощАааа! Уявляю, яке круте авто було на свій час! Є там ще автошка, яка аж на кілька секунд потрапила у культовий фільм нашого дитинства про Алісу Селезньову - "Гостя з майбутнього". На жаль, вона зараз занедбана та стоїть просто неба.
Купа іншого всього: автобуси, легковики, вантажівки, мотоцикли... Вони не передаються перерахуванню. Ще є там справжня "Катюша", воєнна. Гармати. Танки. Пожежна машина. Виставка старовинних речей - грамофон, радіоли, магнітоли, радіо, рації, телефони, протигази. А ще є зброя, кулі. Відреставровані навіть іграшки (танки і паровози - в тім числі).
Я не дуже "шарю" в старих авто, та й взагалі я людина майбутнього, а не минулого. Ніхто з пристрастю не розповідав про надзвичайну особливість кожного експонату. Я постійно бігала за сином, якому край треба було залізти в кожне доступне авто. Він не захотів ходити з нашою компашкою, один із якої є працівник того клубу, тож я пропустила і ті поверхневі подробиці про більш-менш знатні автошки. Найбільше часу я провела на другому поверху, де стояли велосипедики та різні дитячі машинки та коники (наші, ще радянські). Покірно лазила за сином, аби він надивився та намацався того, чого бажає його душа. Тож не було у мене можливості навіть читати таблички. Тому я не впіймала кайфу, як повинна була. І вкотре вже впевнилась - один раз треба йти "на розвідку", а потім - обов'язково із екскурсоводом. Бо саме він спроможний наділити душею всі ті експонати, кожен з яких, я впевнена, має свою особливу історію як виникнення взагалі, так і появи в Фаетоні. І це все є якраз найцікавішим. Бо процес - то і є душа таких речей.
Ще пІчалька - забула карту пам'яті в фотик вставити. Тож фотати довелось на телефон. Якість - беее. Та й, здається, фотік тож не зміг би впоратись із відблискуванням сонця та ламп від всіх глянцевих поверхонь. Приїхати особисто, надивитись, насолодитись - саме те. А фоти - зовсім не для вдоволення цікавості інших. Чисто "хроніки", щоб пам'ятати. ))))
Доречі, дуже мило було зустріти там автомат для газованої води. Непрацюючий, але таки справжнісінький. Де ж ще, як не там??? )))
Загалом - голова обертом, цікавості повні кармани, треба йти ще раз, самій. Аби на все вдосталь поглазіти та подопитуватись у знаючих, що й до чого. А потім ще разиків так п'ять, аби викарбувалось у пам'яті.
Подумати тільки: зараз можна запросто подивитись на експонати, на які через 100 років дивитимуться із затамованим подихом: "Історія!". А ще через 200 за які торгуватимуться мультимільйонери, пропонуючи суми з сімома нулями! Вражаюче!!!!!!!
Висновок - хочу камбек!!! )))
Коментарі 6