Відпочинок

Група, учасників: 29
2015-08-26 23:29

Нестерпні боси

Саме так називається фільм, який довелося мені вчора переглянути. Загалом це нічим не примітна та абсолютно заурядна комедія у стилі «тупо, але смішно». Її навряд чи варто дивитись на самоті, проте у гарній компанії та під пиво з попкорном буде саме те. Ну а що варто відмітити, так це класний акторський склад та незвичне амплуа відомих зірок. До речі, розповідається там про трьох друзів, яких настільки дістали їх боси, що вони вирішили їх вбити.
І тут Остапа понесло. Просто протягом певного періоду мого життя ця тема була дуже актуальною. Одна пані передпенсійного віку з маразмом у гострій стадії, кодове ім’я «замша» (тому що вона була заступником шефа), порядком діставала як мене, так і інших співробітників. Правда, все закінчилося добре – її просто попросили на пенсію. Але у мене залишився записник з її «перлами». Посміємося?
Відкрила на роботі коробку цукерок, всі пригощаються. Замша взяла одну, з’їла, нахмурилась.
- Фу, не буду їсти, якісь вони у тебе неякісні, - говорить і тягнеться за наступною.
- Чому це?
- Ну, шоколад зовсім не чорний, - дожовує третю.
- Так це ж молочний, він ніяк не може бути чорним.
- І що прямо всі у коробці з молочного? – дістає четверту.
- Ага, так навіть на коробці написано.
- Ну добре, тоді ще одну візьму, - згрібає залишки цукерок в руку і йде до себе.
Ми ще довго сміялися… і навіть цукерок було не шкода.
***
Замша комусь дзвонить. Набирає номер і потрапляє не туди. Знову набирає, і знову їй терпляче пояснюють, що вона помилилась. Ще раз. І те ж саме:
- Ви не туди дзвоните!
- Все правильно я дзвоню, це ви неправильно трубку піднімаєте!
***
Замша залітає до мого кабінету: «Таня, уявляєш, у мене дах потік!»
Так хотілося сказати, що її дах давно зіпсувався… а довелося лише поспівчувати.
Тo be continued…
А у вас були дивні начальники?
7

Коментарі 2

  • 2015-08-27 20:56
    У кожного з нас є (чи була) своя "замша". Мені теж "пощастило" з такою дамою. Поки вона працювала, то відверто дратувала майже весь колектив своїми манерами та поведінкою, стилем керівництва, зверхністю... Але коли людина перествла обіймати свою посаду, куди й подівся весь гонор і пиха. Тепер розумієш, це була ще одна нещасна жіночка, яка намагалася переконати оточуючих (чи може саму себе?) у тому, що вона розумніша, успішніша і краща за нас.... Але ж самоствердження за рахунок підлеглих ніколи не додавало керівнику ні поваги, ні авторитету, скоріше навпаки... 
     
    До речі, наша теж полюбляла печиво і шоколадки, і пригощалася ними відразу коли бачила, не чекаючи запрошень)))
    • 2015-08-28 22:52
      Напевне, Ви праві, але я до цих пір не можу їй співчувати. Стільки нервів було зіпсовано(

© 2010 - 2024. Всі права захищено.