Він і Вона

Група, учасників: 26
2015-08-01 10:01

"Життя працюючої мами, без постійної присутності та підтримки батька її дітей, втричі складніше, ніж життя будь - якого чоловіка" Голда Маер

Буває так, що життя сімейної пари закінчується розлученням. В такому випадку вся відповідальність за дітей, дуже часто, але не завжди, перекладається на матір. Батько може допомагати, може ні. Як він вирішить. І тоді бідна жінка намагається заробити, виховати, вижити. Чи є в вас приклади ситуацій, коли життя жінки в цьому випадку не перетворюється на пекло? В мене лише один. Інші дуже сумні.
20

Коментарі 35

  • 2015-08-01 10:31
    Конечно есть. Я - живой пример. Без папы мы остались, когда ему был год. Мой совет всем женщинам-мамам, которые остались сами: понять простую истину, что ваш ребёнок ненужен НИКОМУ. И будущее вашего ребёнка зависит только от вас, а вы, на самом деле, можете очень многое. Да, это очень тяжело, но такая ответственность даёт огромные силы и стимулирует хлеще многих допингов. Лично я рада, что я воспитывала сына сама и сделала это достойно. Что и всем желаю!
    • 2015-08-01 10:32
      Ему - сыну.
    • 2015-08-03 09:56
      Таня, это большое и трудное дело - воспитывать сына самой. Нужно быть ему и мамой, и папой. Сколько лет ему сейчас?
      • 2015-08-03 10:57
        без двух месяцев 19. Жизнь вообще сложная штука, так что разве нужно умирать? ))) Нужно прорываться!
        • 2015-08-03 15:52
          Весы по гороскопу?:) Зато маму обожает, наверное.
          • 2015-08-03 15:57
            скорпион. не знаю как с "обожает", но то что я для него авторитет - да. Он знает, что я для него и землю грызть буду и потому ценит это.
  • 2015-08-01 21:08
    А я знаю багато прикладів, коли батько в сім'ї не працює або заробляє копійки, з яких лише частину приносить додому. Такі чоловіки стають обузою для жінки, з ними ще складніше і фінансово і з точки зору моральності: син, який зростає в сім'ї з невідпоідальним батьком часто стає таким же невідповідальним або так само "живе на шиї" своєї жінки в майбутньому, а донька не розуміє своєї важливості як жінки в майбутньому.
    • 2015-08-17 12:21
      В точку. Крім того постійні сварки чоловіка з дружиною, без яких не виходить у такому випадку, дуже травмують дитячу психіку, що призводить у подальшому до того, що дитина не може строворити нормальну сімю, навіть дуже того бажаючи. А життя більшості заміжніх жінок нажаль мало чим відрізняється від такого матері-одиначки. Дуже рідко зустрічаються чоловіки, які дійсно готові й спроможні стати як гарним чоловіком, так і достойним батьком.
  • 2015-08-02 10:15
    У тех, кто растит малыша без мужа, порой опускаются руки. Кажется, что ребенок никогда не вырастет, а личная жизнь никогда не наладится. Но и в этом случае найдется минимум 10 поводов для того, чтобы почувствовать себя счастливой.  
    Матери-одиночки были во все времена, но в последнее время это стало повсеместным явлением. Причины могут быть разные — от банального побега биологического папочки или развода с мужем до настоящей жизненной трагедии. И вот молодая работающая мать остается одна с ребенком на руках. Вопрос только один — как жить дальше? 
     
    И речь не о том, как пережить личную драму. Переживется, куда она денется, всегда так происходит. Этот вопрос вполне практического характера — как не стать загнанной лошадью, как постараться быть счастливой даже в этих непростых условиях, в которых Вы оказались.  
    Некоторые женщины, оставшись с детьми на руках, стараются побыстрее выскочить замуж. Но сделать это не так просто в такой ситуации, да и не всегда это становится облегчением — иногда мужчина оказывается снова «не тот». Поэтому, прежде чем завязывать серьезные отношения с новым мужчиной, подумайте — а как это отразиться на ребенке? 
     
    Знаю по опыту — не личному, но около — как тяжело работающим женщинам растить ребенка. После тяжелого трудового дня дома ждет не отдых, а новые заботы — приготовить ужин, и что-то на завтрак или даже рацион на пару дней вперед; помочь ребенку с уроками, почитать на ночь сказку; просто поговорить с ребенком — ведь это так важно! А ведь есть еще сотня мелких дел, которые больше некому сделать, потому что нет мужа, который бы помог. А желанные выходные оборачиваются походами по продуктовым магазинам, рынкам и иногда — необходимым шоппингом, на который далеко не всегда есть силы и желание. И что — неужели это та жизнь, которую Вы хотели, когда мечтали о ребенке? Конечно же, нет. Но Вы можете сделать ее другой!
    • 2015-08-03 01:28
      А якщо чоловік такий, що лише працює, а вдома - ані за холодну воду? Не набагато працюючій жінці легше тоді...
    • 2015-08-03 09:59
      Да, все так. И, главное, человек всегда в режиме ответственности. Нет возможности побыть не роботом. Зачастую.
  • 2015-08-02 12:35
    Я цей приклад! Я так була рада розлученню, що життя закрутилося, ніколи було сумувати! Працювала, підробляла, навчалась! Зараз у мене вже другий шлюб, але той, самотній час, згадую тільки з теплотою. Колишній не допомагав ніколи. Тим, хто опинився в такій ситуації, раджу насолоджуватися життям та не опускати руки. Поганий чоловік це такий тягар, що краще без нього зовсім!
    • 2015-08-03 01:31
      У всіх свій характер..... Добре, коли людина має щастя сама в собі, а не залежить від оточення!!!! )))) Ви молодчинка! )))
      • 2015-08-03 10:58
        Интересно то, что счастье и есть в нас самих, а не в ком-то, только вот не все это понимают.
        • 2015-08-03 12:24
          ну так оті, що не розуміють - то і на мають його в собі. бо який сенс від володіння чимось, чого ти не розумієш і чим не вмієш користуватися? )
  • 2015-08-02 13:26
    Я теж майже такий приклад. Чоловік давно живе окремо. Фінансово допомагає коли хоче і скільки хоче. Дитину бачить, теж коли йому заманеться. Я чекаю, коли дитина піде в вересні до садочка і я зможе вийти вже офіційно на роботу і подати документи на офіційне розлучення. Я дуже рада, що батько дитини з нами не жеве (він багато пив і не вважев це проблнмаю). Він не дуже гарний приклад для неї. Вірю, що в моєму житті та житті дитини все буде добре. Просто на все свій час.
    • 2015-08-03 01:32
      Щиро сумую за таку ситуацію, як ваша, але ж головне що? Щастя!!! Тож, нехай все складеться найліпшим чином для вас та вашої донечки і ваші життя будуть завше щасливими!!! )))
    • 2015-08-03 09:53
      Дуже важко так жити. Зараз і чоловікам не легко, а що вже казати про жінок, коли на них ще дітки. Добре, коли батьки хоч трошки допомагають, проте коли батьки допомагають, вони і контролювати намагаються. А це не завжди приємно. Вважається, що головне в житті не гроші. Але, скільки можливостей і свободи вони дають. Що цікаве, чоловіки (багато таких) не вважають відповідальність за дітей і своїм обов'язком також. А допомогу грошову вважають безцінним проявом своєї доброї волі. Шкода.
      • 2015-08-05 22:19
        Він так і вважає. Що якщо, я з донькою неголадна і він дає інколи грощі, то свої обовязки перед дитиною він виконує на всі 100%. Та вважає нормальним не бачити дитину по 2-3 тижні та не займатися її вихованням. Він важає, що виховувати дитуну повинна жінка, а не чоловік. Якось спитала : хто буде з садочка забирати. У відповідь отримала: Ти або твої батьки. Я заради цього їхати через пів міста не буду. Якось сумно від такої відповіді мені стало(
        • 2015-08-06 10:45
          Краще Вашій дитині бути з мамою, а ніж Вам ще й мати поруч такого чоловіка. Діти відчувають негаразди між батьками і це ще гірше, ніж розлучення. Звичайно дитина довго не зможе зрозуміти Ваш вчинок, але коли стане дорослою, зрозуміє і подякує, що мала нормальне дитинство без запаху алкоголю та постійних криків. Дай Вам Бог терпіння та всеж таки жіночого щастя!
  • 2015-08-06 13:01
    К счастью, мало примеров знаю, где мать воспитывает ребенка сама, среди них в основном все примеры успешные.  
    Зато знаю много примеров, где папаша вроде как есть, а все равно все на матери. Один "товарищ", отец трех детей, в жизни особо не работал. Другой "пример" только к 5-летию ребенка понял, что он отец... Так что все зависит не только от количества родителей, но и от их качества (простите за пафос)
  • 2015-08-06 14:25
    Вот вот.. палка о двух концах. Сама в подобной ситуации была (тьфу-тьфу). С первым мужем развелись, когда сыну было 2 года. Этому предшествовали скандалы, обиды и полная безысходность, так как я еще студентка стационара, кормящая грудью (но это уже совсем другая история). Так вот разошлись и как гора с плеч. Я, только окончившая университет, полна решимости и желания быть самой лучшей для сына, нахожу работу в большом банке, успеваю и отвести и забрать его с сада. Конечно , от поддержки матери не отказывалась. Так прошло 4 года и сейчас нашелся мужчина, который полностью меня поддерживает, любит сына, а главное ПОМОГАЕТ. Рядом сопит наша малышка 4 месячная, а у меня есть время даже посидеть на таких вот сайтиках) Девочки, все будет хорошо! я узнавала) и даже если вы не вышли повторно замуж, не известно как ребенку лучше - расти в а-ля полной семье с криками и бранью или одному в любви матери*
  • 2015-08-07 10:42
    Я знаю дуже багато жінок, які своїх діток виховували самотужки без чоловіка і можу сказати, що це надзвичайно важка праця. Моя матір також увійшла в цю кількість. Мені було 6, а братові 10 років коли вони із татом розлучилися. Аліментів тато не платив, так як мати не вимагала їх від нього. Працювала вона на двох роботах, на себе часу взагалі не мала і в 40 років була вже повністю із сивим волоссям. Я виросла трішки не такою, як діти із повноцінних сімей, можна сказати трішки замкнутою. Але я знаю напевне, краще жити без батька ніж із ним і бачити кожного дня як він б'є матір і приводить п'яниць до хати.
  • 2015-08-10 12:22
    Не розумію, чого ви так бідкаєтеся, і чому жінка стає бідною, якщо засталася одна з дитиною. Мабуть, головною мотивацією, коли ви виходили заміж, було знайти для себе якесь комфортне місце у цьому житті, щоби хтось на вас працював та виконував усілякі забаганки. Так не буває. Відчуваю, що ви самі винні у тому, що чоловік, якій на вас одружився, має спільну дитину, зненацька зник. 
    Якщо б до заміжжя ви були самодостатньою забезпеченою жінкою, то в разі розлучення, бідним став би ваш чоловік. Ви би його вигнали зі своєї квартири, та ще дозволяли бачитися з дитиною в строго вказані години, наприклад, поручили своєму екс забирати дитину з садку, чи возити на якісь курси. При такому розкладі - він, а не ви, опиниться у стані лузера. 
    Тому, збираючись під вінець, добре обміркуйте, що буде, коли ви набриднете своєму буратіно і він вас викине на смітник, в тому, в чому взяв?
    • 2015-08-20 18:31
      Набагато нещасніша та жінка, в якої не може бути дітей, ніж та, що залишається з дитиною сама. Не мати дітей - це великий біль, що отруює все життя. І цей біль страшніший, ніж розлучення з чоловіком.
  • 2015-08-10 12:28
    Ми з донькою залишилися вдвох, коли вона навчалася в школі. Саме дитина допомогла мені не опустити руки, підтримувала у всьому. Донечка навчалася, отримувала стипендію і ще й працювала. Завдяки своїй наполегливості знайшла собі престижну роботу, зустрічається з гарним хлопцем і радує мене кожну хвилину.
  • 2015-08-10 13:08
    Дитина- це великий стимул не опускати руки, а йти вперед. Багато жінок не зупиняються, адже життя після розлученні не закінчується, а навпаки стає більш динамічним. Краще піти від поганого чоловіка, аніж терпіти його все життя. А ще кажуть, що чоловіки сильніші, але впевненна що зараз це якраз навпаки, більшість чоловіків, навіть перебуваючи в шлюбі постійно втомлюються і ниють, а жінка робить все те саме, ще й по дому все, і дітей виховує, і не скиглить. І чому саме так зараз? Адже чоловіки в своїй більшості перестали бути опорой нам.
  • 2015-08-10 13:11
    Дуже доцільні слова!!Тим паче саме зараз,я вважаю, вони найяскравіше описують сучасний ритм життя. адже усім нам таким гарним, мужнім та слабким необхідна саме сімейна підтримка! Усміхнені щасливі діти, в доброму настрої чоловік-це те,що дає натхнення. ТИ знаєш-все не даремно! Звичайно бувають і скрутні часи, коли все набридло,коли хочеться заховатися під ковдру і нікого не бачити й не чути. Без таких хвилин ніяк!Адже ми всі люди і ми всі втомлюєтося. І тут просто потрібно принести їй такій тендітній чашку гарячої кави та сказати"відпочинь хоча б годинку" І все буде добре! Вона-жінка знає - її люблять,цінують та турбується про неї!!
  • 2015-08-11 12:22
    У мене є одна дуже підходяща історія про мою гарну подругу. У 16 років вона завагітніла, хлопець її кинув, але дівчина все одно вирішила, що буду народжувати. У цей же час від хвороби помирає її мати та батько. Усі родичі відмовляются від неї, бо після смерті батьків виявилось, що вона була не їх рідною дитиною. 
    Дівчині довелося йти одразу працювати. Вона вміє дуже добре шити, тому й пішла до ательє.  
    Розповідала, що коли народилася її донька, то вмовила свою начальницю, щоб та дозволила працювати вдома. От і жила так моя подруга в однокімнатній квартирі, де меблі були розставлені по периметру: то було кілька столів, над кожним у неї висіла записка, що і у якій послідовності робити з дитинкою, коли вона плаче, коли вона їсть тощо. Коли та засинала, подруга починала шити. Шила и вдень и вночі, бо треба було годувати маля. Каже, що якось їй стало дуже страшно, бо мала захворіла, у неї була дуже висока температура, а подруга не знала, що й робити, а спитати було ні в кого. Зізнавалась, що то був єдиний момент, коли вона просто сіла на підлогу та почала плакати. То, каже, був найважчий для неї момент. 
    Щоб мій пост не був таким сумним, можу із задоволенням розказати, що зрештою вона зустріла чоловіка, який покохав її та її доньку, в них вже троє дітей у купі, і вони дуже щасливі! 
    Коли я згадую цю історію, то вірю в те, що завжди буде світло, але треба не опускати руки та вірити в свої сили!
    • 2015-08-13 21:37
      бажаю тій дівчині дуже багато щастя... За силу волі..
  • 2015-08-11 12:40
    Розлучення переноситья дуже важко, особливо тоді, коли ви залишилися з дитиною на руках. Але дитина - це велике щастя, чоловік може бути чи не бути, а ваша рідна кровинка - це сенс вашого життя. Ви ніколи більше не будете самотньою. Але це не означає, що ви назавжди залишитесь одинокою. Безліч прикладів, коли жінка ще раз виходить заміж і той чоловік любить її дитину, відноситься не гірше рідного батька. Треба запастись терпінням і все буде добре!)
  • 2015-08-12 16:29
    На щастя в моєму оточенні практично немає зовсім самотніх жінок. Є розлучені і вдови, але їм допомагають батьки. Тільки одна жінка, має двох дітей, батьки померлі.... дуже сумний приклад. Але вона не впадає у відчай, працює на двох роботах, крутиться як може, бо живе в орендованій квартирі. з квартири чоловік вигнав разом з дітьми, хоча має ще одну, що здає квартирантам. Живе тепер з коханкою і її дитиною, а рідні діти від колишньої дружини тепер непотрібні.
    • 2015-08-13 21:35
      Бачила таку ж ситуацію...
  • 2015-08-21 14:01
    Продовжу тему... Я зараз в процессі розлучення, нікому не побажаю пережити того, що зараз коїться в моєму житті. Постійні дзвінки, смс, погрози, обвинувачення, що я вкрала свою доньку, не даю батькові з нею спілкуватись... Хоча це не так,є дуже багато свідків, котрі можуть засвідчити його побачення і прогулянки з донечкою Але як можна було не зібрати свої і дитячі речі, не поїхати до батьків, якщо чоловік тебе зневажає, принижує, руки простягає, матюкає,та ще й на очах у донечки?! Себе він називає справжнім чоловіком, але хіба це мужчина, тим паче справжній?" 
    Зараз я в пошуках роботи, мала ходить в садочок (їй 2,3), живу у батьків у спокійній атмосфері, тяжко тільки він нападків, докорів і звинуваченнь " НАСТОЯЩЕГО МУЖЧИНЫ"... котрий намагається перетворити моє життя на пекло навіть на відстані, але...краще зараз пережити цей момент, ніж мучитись поряд усе життя...(Та хіба це життя було б??!) 
    А далі все буде краще, я навіть не сумніваюсь!!!
  • 2015-10-24 12:31
    Дівчата, тримайтеся! І пам'ятайте, що потрібно жити і боротися у будь-якій ситуації!!! Заради дітей.  
    У мене також чоловік - не подарунок. На роботу, правда, ходить і більшу половину зарплати віддає в сімейний бюджет. А після роботи - він весь у друзях і футболі. 
    А на мені - дитина, дім, робота. Дуже важко і образливо, що ввечері і по вихідних інші діти проводять час зі своїми татами. А моя тільки питає, коли вже її тато буде вдома. 
    Але я розумію, що після розлучення може бути ще гірше.  
    Тому терплю. Заради дитини!

Наступний запис

2015-07-27 21:09

Жінкам подобаються романтичні #чоловіки, доки не знадобиться реальна чоловіча #допомога... А він стоїть такий - сльозинка в очах, ручки з жопки. ))

7
34

© 2010 - 2025. Всі права захищено.