Він і Вона

Група, учасників: 26
2015-07-19 19:43

Сльози жінки. Чому? Куди бігти з цим?

Так, ми – жінки, прекрасна та фізично слабка половина людства. Але ми набагато витриваліші, ніж чоловіки, мудріші. Те, що ми не можемо зробити силою, ми можемо подолати розумом. І так закладено в нас природою. Але час від часу наш розум дає збій, ми не можемо витримати психологічного перевантаження і настає момент істерики чи сліз.
Не всі жінки плаксиві чи істеричні, але ж все таки, коли накопичується, краплинка за краплинкою, довготривале психічне напруження, то до біди не довго. Я два рази була присутньою під час нападів істерики у молодих жінок і відчувала себе безпорадною, навіть можу порівняти свій стан зі ступором та повним отупінням. Не важливо, що спричинило істерику: тяжка новина, наслідок депресії чи загострення жалю до себе. Важливо у той момент допомогти жінці вийти з такого стану. Звичайно, що потрібно знати причини, щоб ефективніше допомогти. Може бути (найчастіше), що жінка сама вгамується, коли достатньо нареветься і наореться, але… деякі істерики потребують медичного втручання. Заспокійливі засоби не завадять.
Не знаю чи стикалися ви з такими ситуаціями, але я можу сказати, що у випадках, коли жінка в істериці з причини гострого жалю до себе журиться про свою нещасну долю, то вивести її з істеричного стану найпростіше відсутністю жалю до неї. Може це звучить грубо, але саме такий метод мені допоміг заспокоїти тих моїх знайомих, свідками чиїх істерик я стала. Ні, не потрібно кричати чи бити. Але потрібно впевненим і суворим голосом намагатися волати і пробитися до логіки. Озвучити можливий вихід з життєвої ситуації, в якій опинилася жінка, і що спричинило істеричний стан. Потрібно навіть розізлити її.
Я завжди вважала, що відчуття злості набагато краще, ніж відчуття безпорадності і безвиході.
14

Коментарі 36

  • 2015-07-19 23:07
    Я, слава Богу, свiдком чужоi icтерики не була. Аде я сама даже схильна до панiки. Для мене найважливiше - виговоритись. Якщо поряд нема людини, яка може стати вiльними вухами - можу впасти у вiдчай.
    • 2015-07-20 06:57
      Ну паника истерике не родня. А вот отчаяние - плохо.
  • 2015-07-19 23:09
    Пишу с телефона, он все правит, жесть. Потом читаю, вижу ошибку, а коммент отредактировать нельзя -(
    • 2015-07-20 06:56
      Не нервничайте... У всех такие проблемы с "умными" телефонами))
      • 2015-07-20 07:01
        Нет, неправильно написала... Родня, но корни разные)
  • 2015-07-20 14:56
    Не завжди виходить вгамувати просто словами ( це я про себе))))). А якщо стараются грубо вияснять вiдносини, то мене ще бiльше бiсить. Iнколи краще просто пiддатися, спробувати взяти всю вину на себе, а якщо i це не допоможе то тiльки пiд холодну воду. Але пiсля холодной води все одно слiд все обговорити.  
    Iнколи у жiнок iстерика - просто щоб "випустити пар")))))))
    • 2015-07-20 15:40
      да, правда. ))) Под холодную воду?! Радикальный метод, но может и необходимый в некоторых ситуациях.
  • 2015-07-20 15:23
    Я думаю, що не всім допоможе даний метод, хоча я можу помилятися. От я більше хотіла би аби мене обняли, заспокоїли, дали велику шоколадку з горіхами :) А в той момент коли от-от можу впасти в істерику, але тримаюсь із останніх сил - краще дати мені спокій і залишити на самоті - все як рукою зніме, максимум, що я можу зробити - трішки поплакати :) Дуже не добре коли хтось в цей момент підливає масла в вогонь....Блін, все про себе розказала :)
    • 2015-07-20 15:43
      тю, Ксения, то у вас (слава Богу) истерик не было значит. истерика - это же не просто слёзы. хорошо, что и у меня никогда не было истерик (тьфу, тьфу, тьфу). Обнять - да, успокоить - как? Жалостливые слова действуют точно как масло в огонь.
      • 2015-07-20 16:04
        Гмммм, може я й справді не уявляю всієї величини істерики :)
      • 2015-07-20 16:06
        Заспокоїти - не лише говорити жалісливі слова, можна погладити по голові, наприклад ;)
  • 2015-07-20 15:44
    Я ніколи не кричу, а ось ридати вмію. Навіть сьогодні плакала. Я не у депресії, у мене все добре, але іноді усе навалюється, накопичується, поридаю без причини - і мені легше. Навіть, настрій підіймається!  
    іноді, я дуже бажаю щоб мене пожаліли, хочу почути у цю мить теплі слова від свого чоловіка, але він так не вміє. Навпаки, ще критикує мене, додаючи суму...
    • 2015-07-20 15:48
      Оооо, отношение мужчины к женским слезам - огрооооомная тема. но речь сейчас не просто о слезах, которые частые спутники женщин, а о состоянии, которое практически вышло из под контроля женщины в истерике. видать вы с таким не сталкивались. Вот и хорошо.
  • 2015-07-21 18:59
    Навіть не уявляю, що таке істерика - пронесло мене з цим) Але коли за щось переживаю, то найбільше дратує, коли починають співчувати та жаліти... простіше піти десь закритись, тихенько позлитись, ще раз все обдумати, і вийти новою людиною.  
    У знайомої істерику бачила лише раз, і то в стані сп'яніння... от тоді вона вже почала жаліти себе. Врятували пару ляпасів по щоках - дівчина була на стільки в шоці, що навіть забулася, чому плакала)
    • 2015-07-21 22:04
      )))) ну вы даёте!!! даже я со своим характером не решилась на такую жестокость... )))) максимум - холодная вода.
      • 2015-07-21 23:08
        Воду еще искать надо, а руки всегда при мне)) Да и было это совсем не больно, просто неожиданно)
        • 2015-07-22 06:55
          Ага, не больно... не вас же лупили)))
  • 2015-07-23 23:48
    Мене протягом усього життевого шляху тількі занадто емоційні жінки приваблюють. Вони ніколи не наскучать і не нудять. Капризи, скандали, істерики! Життя яскраве.  
    Після першого розлучення тиждень прозустрічався з ідеально спокійною жінкою, для багатьох мрія! Мені реально вже на сьомий день стало нудно і я зрозумів, що життя у нас разом не буде.
    • 2015-07-24 00:06
      )))) ну вы даёте!!!)))
    • 2015-08-24 21:02
      О це Ви екстремал!
      • 2015-08-26 16:47
        Я сам занадто був емоційний і непередбачувальний. Спочатку робив, потім виправляв помилки і лише згодом думав. Коли жінка, що поруч з тобою може зробите те саме на пустому місці це реально добавляє мені розсудливості. Іншими словами «стерва» мене вгамовує і дисциплінує на додачу до того що мені з нею не сумно і завжди є про що поговорити ))
  • 2015-07-24 14:41
    Так, те що жінка не може тривалий час знаходитись у рівновазі - факт. Він має як свої плюси та і мінуси. Натомість, жінкам слід пам’ятати: і безпорадність, і злість - однаково шкідливі , а чоловікам, що за кожну сльозинку вони несуть безпосередню відповідальність…
    • 2015-07-24 15:31
      а нет уж. злость дает стимул к действию, в отличие от безысходности. Я мало знаю мужчин, которые несут ответственность за женские слёзы. Это больше из разряда пожеланий, а не правдоподобности.
      • 2015-07-26 14:04
        Игорь. Будем знакомы)))
        • 2015-07-26 16:16
          ))))) а вы и за мои слёзы будете отвечать? ))) не переживайте, я могу плакать раз в десятилетие и то от жалости к собачке сбитой (к примеру).
  • 2015-07-24 16:08
    Я бачила якось у фільмі, що під час істерики треба підійти до людини і міцно її обійняти )) Таким чином можна заспокоїти. Хоча я не перевіряла. Проте мабуть ті, хто має дітей, які плачуть або істерять, то мами їх беруть на руки і ті заспокоюються. Можливо є якась паралель в цьому. 
    Хоча найдієвішим способом і перевіреним часом від істерики є, напевно, валеріанка :-)
    • 2015-07-24 16:15
      Ха, успокаиваются дети от объятий?! Где там! Ещё начинают биться и руками и ногами... это же истерика!
      • 2015-07-28 16:17
        Вік різний і характери теж ))
  • 2015-07-25 15:45
    Дуже важко боротися з істерикою. В самої іноді бувають припадки. Іноді допомогає просто вибалакатись, хоча мало кому можно розповісти все, що на душі, і то, це лише відкласть вибух емоцій. 
    Заспокоїтися допомагає мені боксерська груша, що висить вдома.
    • 2015-07-25 15:57
      Ого! Среди нас спортсменка! Ну хорошо, что не битая посуда успокаивает. Чего ж вы так доводите себя до истерик?
      • 2015-07-29 16:14
        Ой, всякое бывает, иногда мама доведет, иногда муж. Посуду жалко, она нынче дорогая, дешевле было купить грушу.
        • 2015-08-03 01:52
          В доволі контрольованому стані, більш збудженому та злому, ніж печальному та сумному, але точно, що зовсім не в істеричному, в якийсь період життя я брала одну-дві тарілки-чашки із тріщинками, надбиті тощо, йшла на двір (благо - село, приватний будинок), та смачно гатила ними по стінці сараю. )))) Дзень, бряк, гурюк.... ))) Нічого не відчувала такого супер-полегшуючого, просто хотілося побити посуд заради експерименту. )) Дивилась на себе ніби з боку, спостерігала за собою.... Шокувала маму та сусідів. Але ібільш суттєвого та корисного ефекту биття посуду мені не давало.... Може, треба було грушу купити??? ))
  • 2015-07-25 15:57
    Мені ще, слава Богу ніколи не доводилось "битися в істериці", завжди намагалася себе контролювати, "тримати в руках". Хоча іноді це буває дуже тяжко. З тих речей, що допомагають особисто мені це випити стакан води, сказати про себе, що почнеш давати волю емоціям після певного, установленого часу, в мене це 3-5хв.. Зазвичай до цього часу все пройде. Дуже мені допомагає молитва, або читання Біблії. Також допомагає уявити, що ти просто актриса і граєш роль, це допоможе відокремити себе від ситуації, і не брати все так важливо. Або надіваю навушники і слухаю веселу музику. Способів є море. Головне знайти для себе потрібний.
    • 2015-07-25 15:59
      Умничка, Лилиана! Всё правильно: нужно бороться с этим.
  • 2015-07-26 00:15
    Також періодами буває устерика, здається що ніхто тебе не розуміє, і всі відвернулись від тебе. Тоді я просто вдягаю наушники і громко слухаю музику яка подобається. Після чого емоції відходять, включається здоровий глузд, жаль до себе проходить, і ти просто розумієш що треба бути сильною, бо в тебе є дитина, і не розкисати також. Але такі істерики мене тільки закаляють, роблять сильнішою, і з кожного емоційного стану я роблю висновки, як про себе, так і про людей які мені роблять боляче. Але ще одне я зрозуміла, треба любити себе, в першу чергу, тоді і тебе будуть любити, і не дозволяти їздити на собі.
    • 2015-07-26 08:23
      Золотые слова! Правда, ребёнок - самый сильный стимул, ради которого землю ногтями будешь выцарапывать, лишь бы было все хорошо.)

Наступний запис

2015-07-17 00:12

Сімейний бюджет: чорна чи біла бухгалтерія?

15
25

© 2010 - 2025. Всі права захищено.