Здається, колись у мене вийшло написати Красивий вірш про кохання...
Ось, сестра наводила ревізію в речах у маминому домі, і я вихопила майже із смітника зошити з моїми юними віршиками. Боже, який то був час! Сльози, надія, #БажанняКохати
та бути коханою.. Так недавно і так давно... Посміхнулась, пригадала, трішки посумувала. Зараз поділюсь... )) п.с. Зберігаю оригінальний "підхід" з безліччю "Це", але на той момент такою була моя душа, так я думала і відчувала. Зараз трохи підкоригувала би, але... Навіщо ж зраджувати саму себе: оту, юну та наївну? ))) Це почуття безмежне,
Це щемне зустрічі чекання,
Це вир освідчення солодкий,
Це неосяжна глибочінь,
Це щастя мить коротка,
Це таємнича далечінь.
Це нескінченна вірність,
Це ласкаве слово,
Це відданість і щирість,
Це відчуття надійної підтримки,
Це віра, яка жить допомагає,
Це ніжна і тендітна квітка,
Це те добро, що зло перемагає!
Це в небі зорі полохливі,
Це сонце, яке світить ясно!
Це вітру подихи тремтливі,
Це знову мить коротка щастя.
04.06.1995р.
Тетяна Дашковська ©
А ось і він, мій “рукопис”, переповз із однієї сторінки зошита на іншу. Пізніше я відзначила його зеленою стрілочкою — віднесла його до групи “кращих” своїх віршиків. Ги, смішна! )
А такі ось серденьки були моєю шаленою мрією: щоб хтось подарував - зненацький, закоханий у мене і обов’язково прекрасний! ))
Що залишилося від мене, тієї? Можу намалювати у ванній зубною пастою серденько - вранішній сюрприз коханому. Або покласти йому у контейнер з бутербродиком серветку з наліпленим серденьком. (ось один із "скелетиків", що лишився в якості трафаретки на майбутнє.) І ще, ще, ще... Але щось все рідше... Треба активізуватися знов! )
Приєднуйтесь до моєї романтичної хвилі і радуйте своїх коханих просто так, щоб посміхнутися разом, поцілуватися, обійнятися! Бо це все є Кохання! )
Коментарі 6