Таємниця щастя
Так приємно читати усі ці #вірші
. Хтось займається професійно, для когось римоплетіння стало хобі, а хтось тільки пробує себе у даній сфері. Але мені здається, що будь-яка людина в певний період свого життя намагалась писати. Сталося таке й зі мною. Чесно кажучи, я вже не пам'ятаю, коли саме це було (тільки 2 вірші своєю тематикою перекликаються з певними подіями), але судячи по загальному депресивному настрою, час був нелегкий. Взагалі, тоді списався цілий великий зошит... який згорів під час чергового приступу невпевненості у собі десь років так 8 назад. А що, і таке буває)) На згадку залишилося лише 4 друкованих листочки. Вирішила дещо викласти сюди. Ось, наприклад, це.
Как позабыть обиды и страданья,
Не ощущать вновь боль, пройти воспоминания,
Продолжить жить, живя, смеяться
И потерять себя как не бояться?
Вопросы эти задавались каждым,
Ответ найти пока не удалось,
Как жизнь прожить не получалось дважды -
Увы, так в мире этом повелось.
Но мы надеемся... хоть души превратились в камень -
Мы любим всех — не верим никому.
Мы постоянно балансируем на грани
Пред тем, как улетаем в пустоту.
И только там в тиши, познав всю мудрость света,
Откинув страхи, сбросив панцирь с игл,
Мы можем докопаться до ответа.
Но разве тогда будет в этом смысл?
Ну що, будемо щасливими тут і зараз, забувши та пробачивши все погане, що колись сталося, та насолоджуючись кожним моментом життя... щоб вже не було запізно?
До речі, в дечому нам потрібно повчитися у природи. Гляньте на лебедів. Чим вам не символ простого сімейного щастя?))
Коментарі 8