Вірші

Група, учасників: 22
2015-05-26 23:37
Життя плавно тече,
Сонце гаряче пече.
Мрію про лице твоє,
Без нього все не моє.
Так ненавидиш себе,
Бо бракує лиш тебе.
Зрозуміла, що любила,
Та вже пізно – відпустила.
Іноді кохання стає поштовхом до написання віршів. Частіше за все - нерозділене кохання. Буває пізно повертати кохану людину, залишаються лише спогади.
7

Коментарі 13

  • 2015-05-27 09:39
    Не дарма говорять, що ми починаємо щось цінувати лише коли його втрачаємо. Але якщо так сталося, то для чогось це було треба. Я не раз переконувалася, що найнегативніші події через деякий час призводять до позитивних наслідків.
    • 2015-05-27 23:54
      Можливо, так воно і є.... Я не зациклююся на минулому. "Що було, те загуло". Лише іноді бувають думки: "А що, якби...?" Але дуже часто у багатьох моїх знайомих минуле перегукується з теперішнім. Таким чином заважає будувати майбутнє... А це вже прикро.
  • 2015-05-27 18:09
    Я теж сподіваюсь, що чорна смуга завжди становиться злітною, але в мене вона вже другий рік і немає кінця, і краю. Кохану втратив, з роботи звільнили. Ще ціла купа різних проблем. Інколи такі думки в голову прокрадаються, що життя взагалі таке несправедливе і закони доброти в ньому зовсім не діють. Вже й незнаю, чи буде той ранок, коли я прокинусь із почуттям щастя. У вірші звичайно правильні слова підібрані. Треба цінувати близьких людей, не ображати їх.
    • 2015-05-27 23:57
      Все наладиться, от побачите! Не вішайте носа. Якби то була Ваша доля, то не втратили б її. Якщо це, справді, кохання всього Вашого життя, то воно обов"язково повернеться! Може, не зараз, а через рік, п"ять років і т.п. Але те, що нам повинно належати, буде нашим!
      • 2015-05-29 13:12
        Дякую! Сподіваюсь і вірю, що так воно і буде. Як кажуть, що надія помирає останнью в нашому житті. Але я не вважаю правильним знову намагатися склеяти тріснуту чашку, якщо людина пішла із власної волі в той час, коли у мене почалася справжня життєва катастрофа. На мою думку, то це просто зрада. Навіть якщо доля спробує звести нас знову, я не хочу прямувати разом по життю із зрадником, хоча і досі кохаю її.
        • 2015-05-31 00:36
          Можливо, в неї були на то суттєві причини? Ви не пробували з нею поговорити? Тим паче й досі кохаєте....  
          Якщо не секрет, що за катастрофа у Вас сталася?
          • 2015-06-04 14:30
            Звісно, секрету ніякого немає! Я працював у одній фірмі на посаді середньої ланки. Були добрі відносини з керівництвом, стабільний дохід, який мене влаштовував. Браку коштів практично не було. Було як мені здавалося все, гарна робота, яку я любив, веселі друзі, кохана жінка. Але одного ранку все перевернулося. До нас в офіс завітали працівники спец. служб. Перевернули все до гори дригом. А як стало відомо пізніше, то наш керівник займався фінансовими зловживаннями. Порушили кримінальне провадження і всіх почали тягати по допитам, щоб добути максимум інформації. Керівник всі свої питання вирішив і далі живе звичним життям, а мене почали крутити по повному й інкримінувати епізоди про які я навіть і не чув. І все на здогадах слідчого. Місцями аж смішно було. Поступово я почав помічати, що всі мої друзі зникають, як вранішня роса на сонці. Спочатку телефонні дзвінки становилися рідшими, уникали зустрічей. Кохану людину мої постійні проблеми почали нервувати. Виникали сварки. А в результаті, я залишився фактично одни на один із купою невизначенності. Всього лише за три місяці мій звичний світ був повністю зруйнований. Я не ображаюся на на них і навіть радий, що ця ситуація стала лакмусовим папером мого життя. Я багато чого зрозумів і тепер знаю, що навіть найщиріші посмішки та ніжні слова можуть не мати ніякої вартості в екстремальних умовах життя. Ось така банальна життєва ситуація!
            • 2015-06-12 00:36
              Мда, ситуація у Вас не з легких і зовсім не з приємних(((( Але, погодьтеся, трапляються речі в житті ще гірші. Ця чорна смуга дала Вам змогу "відсіяти" тих людей, котрі не гідні бути в колі друзів. Це добре, бо в майбутньому таким "друзям" не варто довіряти, тепер їх просто нема на Вашому шляху. Що стосується коханої, щось заплутано у Вас, по-дурному розійшлися... Якщо вона зараз вільна, я б радила з нею поспілкуватися... Ви довго з нею зустрічалися/жили? Я так розумію, були не одружені?
              • 2015-06-12 14:32
                Так, я так само вважаю, що є в житті і гірші ситуації, коли вже нічого не зміниш, а в мене все одно рано чи пізно ці проблеми матимуть логічне завершення. Що стосується колишньої, то вона зараз в Москві і повертатися не збирається. Людина живе і будує своє майбутнє в координатах якого, моє знаходження не планується. Та я й не прагну до цього. Бог дав мені можливість переглянути своє життя, зробити з нього правильні висновки і почати все з початку, що зараз я і намагаюся робити.
                • 2015-06-13 10:23
                  Якби не було цих самих проблем, то ми б не цінували кожну приємну дрібничку, яка відбувається з нами в житті. Завдяки труднощам ми стаємо сильнішими, можемо протистояти більш складним моментам на своєму шляху. Таке загартування характеру, впевнена, багато чому Вас навчило. Головне, що Ви не вішаєте носа. Якщо чогось, здавалося б, життєво необхідного в один момент у Вас не стало, то обов"язково з"явиться щось важливіше. Ви ж змогли прожити без чогось/когось?! Значить, воно й не було таким необхідним, його треба просто відпустити.
                  • 2015-06-14 15:18
                    Ага)))! Повністю згоден з Вами. Так і зроблю!
  • 2015-05-27 22:29
    Ніколи не буває пізно. Майже все можна виправити, треба тільки мати на це бажання. Я Вам бажаю тільки позитивних емоцій, взаємної любові і щоб усі невзгоди залишилися в минулому
    • 2015-05-27 23:59
      Дякую. Повністю з Вами погоджуюсь. Люди - такі створіння, котрі зможуть все! 
      І краще пізно, ніж ніколи. Якщо є бажання і сила волі, то можна гори звернути, а не тільки кохання здобути))))  
      Вам теж бажаю усього найкращого!!!)))

Наступний запис

2015-05-26 22:38

Мріям кінець?

19
19

© 2010 - 2024. Всі права захищено.