Нещодавно, переглядаючи фото в інтернеті, я натрапила на картинку зі своєї улюбленої мобільної гри. І так ностальгічно це виглядало.
Я вирішила згадати незлим, тихим словом всі мобільні телефони, які були в мене за моє життя.
Я настільки довго живу на Землі (36 років), що встигла покористуватися пейджером. Пам'ятаю, цей унікальний для того часу #девайс. Для його використання потрібно було подзвонити оператору, та залишити повідомлення для абонента під номером.
Перший величезний телефон чоловіку видали на роботі. Це був фантастичний апарат. Я працювала тоді в школі і, іноді, прохала чоловіка дати мені його з собою. Діти, вони і в 23 діти.
Моя родина (батьки та молодша сестра) жила тоді в містечку #Лозова
, Харківської області. Я з чоловіком жила в місті Харків. Якось, на вихідні, я поїхала додому, та взяла з собою мобільний телефон. В Лозової, на той час, мобільного зв'язку ще не було, але, похизуватись телефоном дуже кортіло. Ми з сестрою, шли по вулиці, та по черзі доставали телефон, і робили вигляд, що розмовляємо. Ця гра здавалася нам дуже цікавою, люди здивовано оберталися, ми почували себе дуже крутими, аж доки знайомий хлопець не спитав, що ми робимо - тут ще немає мобільного зв'язку. З цієї хвилини ми награлися.
А улюблена всіма гра змійка? Це ж така захоплива гра була. Чорно-білу змію можна було вирощувати годинами, приєднуючи крапку за крапкою.
Коментарі 3