Коментар, який я щойно залишив у темі про дитинство, наштовхнув мене на дещо філософські роздуми. На хвилинку задуматись тільки про плин нашого життя. Як пролітає час. Чим старшим стаєш, ти більше дається взнаки недостатність часу. Здається, що якби було у добі не 24, а 48 годин, все рівно не вистачало би. Постійна метушня, якісь справи, робота. Так це в мене ще немає дітей, я не одружений. :)
Мабуть, у людини є два періоди життя, коли вона може бути відносно безтурботною та не відчувати так гостро цей швидкісний часовий потік. Це #дитинство
та #старість
. Можливо я не правий, але це таке моє припущення. А як вважаєте ви?
Коментарі 1