Крок за кроком...
або збираємо “Наполеон”, тобто заключна частина кулінарного експерименту
Здається, ніби нічого складного в цьому немає, але коли я почала змащувати коржі, то доволі рідкий заварний крем стікав з них і капав на стіл. Тому довелося шукати спосіб якось його затримати... і вихід знайшовся на одному з кулінарних сайтів. Потрібно лише взяти пекарську форму відповідного діаметру, застелити її харчовою плівкою і вже туди складати майбутній торт. Потім в ній же потрібно поставити його просочуватися.
Форми у мене не було, зате згодилася звичайна глибока сковорідка. Крем вже нікуди не стікав, гарно змочив коржі (навіть краї були м'якенькі) і застиг, прийнявши необхідну форму. А сам торт легко було дістати за кінчики плівки та переставити на тарілку. До речі, крему вистачає “тютєлька в тютєльку”, якщо на кожен корж класти по 4 столових ложки.
Ну і під кінець я просто посипала свій “Наполеон” крихтами, які отримала, змоловши в блендері 2 коржі.
Експеримент вважаю вдалим, так як торт навіть не дочекався того дня, до якого присвячувався)
Коментарі 11