2015-03-25 21:34
Я їду... на море!
Що може зрівнятися з тим відчуттям, коли, ідучи на #море
в машині чи на потязі, ти вперше бачиш його на горизонті? Серце в цей момент завмирає, а потім починає битись частіше, а ти не можеш дочекатися, коли вже буде той вокзал, щоб швиденько закинути речі до квартири/санаторію/бази відпочинку і нарешті вскочити до прохолодної солоної води.
Вдвічі сильніше це відчувається, коли повертаєшся в улюблене місце. Для мене ним є #Севастополь
. Багато хто зараз недолюблює #Крим
і засуджує кримчан, особливу неприязнь у людей викликає саме Севастополь. Але це МОЄ місто – місто, яке живе в серці, дихає справжньою історією, викликає захват і гордість. Шкода, що все так склалося, і я навіть не знаю, чи зможу його колись побачити знову.
Тому трішечки розкажу про нього тут. Почну з дороги. Щоб доїхати до Севастополя потягом, потрібно проїхати декілька #тунелів
загальною довжиною біля 2 км. Під час війни між тунелями курсував військовий #поїзд
з артилерійською установкою « #СмертьФашизму
», який обстрілював ворогів, і якого ніхто не міг підбити.
Далі можна побачити #Інкерман
з його печерним містом. Після цього раніше можна було прямо у вікно роздивитися військовий #флот
Росії (біля того берега, по якому їдеш) та України (біля протилежного), різноманітні доки з великими і малими корабликами, підводними субмарини, а от як там все влаштовано зараз не маю уявлення.
Ще ж відразу перед приїжджаючими показує свою красу вся Севастопольська бухта – вона завжди рада гостям))
Коментарі 17