irycik

2015-01-08 01:09

Домашні улюбленці і філософські роздуми.

Зазвичай розмови про домашніх улюбленців мають ніжний романтичний відтінок. Всі ми ставимося до них майже як до членів родини і дуже любимо. Та я побачивши хештег #ДомашніУлюбленці мимоволі згадала вчорашню розмову з друзями. Мова якось зайшла про песика моїх батьків. Я кажу песик тому що люблю його, а насправді він уже дуже поважний пенсіонер. В нашій мові немає слів відображення віку тварини. Хіба що #собаки і #цуценята .
Наш пес уже дуже старий і хворий, він погано бачить, кульгає. І мені його дуже жаль та , на жаль, допомогти йому я не можу. І якось дуже швидко до нього приліпилися всі ці болячки, тут він був ще здоровим захисником двору, а вже через рік - хвора тварина. Все це я розповіла своїм друзям, і тут один мій друг провів аналогію зі старінням свого батька, який також зівяв за декілька років.
Можливо це зовсім не те, що хочеться чути в свята. Але свята - це найкращий час показати своїм рідним нашу любов. Нам часто здається, що ще попереду багато часу. Та це лише ілюзія.
Любіть рідних зараз і сьогодні, дбайте про свої родини, говоріть теплі слова і даруйте подарунки.
Щасти Вам!
11

Коментарі 4

  • 2015-01-08 11:49
    А найгірше те, що поки собака сильний. молодий і здоровий, всі його люблять, граються, а як тільки постаріє чи захворіє, так він стає тягарем для своїх хазяїнів, які все більше задивляються на маленьких цуциків, тим самим шукаючи заміну. Так і з людьми…Скільки людей похилого віку живуть самі в злиденних умовах або навіть і в «домах ветеранів», хоча їхні діти та внуки насолоджуються повним життям навіть не згадуючи про них…
    • 2015-01-10 21:51
      А в мене трапилось все навпаки: коли моя собака стала старенька, а потім ще й захворіла, я почала любити її ще більше. Мені здається, я віддавала їй те, що заборговувала за все її коротке життя. А про маленьких цуциків навіть і думати не хочу.
  • 2015-01-10 22:27
    Несподівано було натрапити на такий запис серед суцільних новорічних радощів. 
    Аж якось сумно до сліз. 
    Так вже воно склалося, що вік тваринок стікає значно швидше людського, нічого з цим не поробиш. Але вони стільки яскравих емоцій дарують за своє швидкоплинне життя, що варто віддати їм належне і вшанувати увагою до кінця. 
    Щодо аналогії вашого товариша, вона наштовхнула мене на роздум про сутність мого прагнення часто дарувати подарунки. Схоже, то є своєрідна компенсація недоданої уваги. 
    Подяка Вам за зайве нагадування про найголовніше.
  • 2015-01-22 15:09
    В мене ваш запис теж викликав певні емоції. Дійсно, сумно стає, коли усвідомлюєш, що такі ситуації є частиною нашого життя. Старість чекає на всіх, цей процес, нажаль, невідворотній. Швидкий темп нашого прогресивного життя бурхливою хвилею несе нас уперед. Нам завжди немає часу, а інколи треба зупинитись, озирнутись навкруги та згадати про речі, які набагато важливіші за все те, що нас оточує у мить такої паузи.

Наступний запис

2015-01-06 01:40

Як зекономити сімейний бюджет під час свят?

9
2

© 2010 - 2024. Всі права захищено.