Занизька самооцінка заважає нам рухатись уперед. Невпевненність у власних силах гальмує розвиток суспільства. Бізнес тренери завжди кажуть: щоб досягнути мети треба ясно уявити її та відверто повірити, що вона реальна для досягнення. Ну, а далі не лінитися)
Проблема в том, что часто (ну очень часто) наше окружение: мамы, мужья, друзья занижают нашу самооценку сами того не понимая и тем самым зарождают в нас страх к чему-то новому, иногда раскованному, но судьбоносному шагу.
А ці ваші слова, ще більша правда! Я от не раз думаю, саме ці люди мали б стати нам надійним тилом і просто вірити в нас і підтримати, а часто буває зовсім навпаки. Іноді після їхніх "безневинних і повчальних" слів появляється більше комплексів ніж було до цього :(
С этим нужно бороться... У меня 100 историй из моей личной жизни, которые могли бы плачевно закончится и я бы была не там, где есть и не той, какая есть, если бы слушала близких людей (в разные периоды - разные люди). Но пришлось повоевать даже с мамой, чтобы убедить её, что мне просто жизненно необходимо всё бросить и уехать в Киев. А потом, через 8 лет маме доказывать, что нужно бросать мужа... итог - МОЯ квартира. Если бы я слушала маму (при всей своей любви к ней), то я бы так и ничего не имела того, что имею. Это всего лишь две судьбоносные истории из 100 )))
такое свойство характера: чем сильнее на меня давить, тем сильнее я сопротивляюсь и тем упорнее борюсь за свои решения. Сомневаюсь? Конечно! Я же всё обдумываю, настраиваюсь, анализирую, взвешиваю... только видать мои "весы взвешивания" часто отличаются от "весов" др.людей )))
А в чому їхня особливість, якщо вони відрізняються від інших, цікаво було б почути? Бо мене іноді сумніви так затиснуть, що я вже й не знаю чи воно мені треба :(
как бы объяснить... это где-то на уровне шестого чувства. я же с мужем предыдущим развелась и не имела ни одного намека на то, что смогу купить квартиру... рисковала с сыном остаться на улице столицы, но! что-то мне подсказывало что всё будет просто замечательно (ооочень длинная история), так и оказалось... хотя меня все считали сумасшедшей на тот момент. а нет, через пару месяцев после развода я купила квартиру. )))
Нічого собі бабуля, їй вже десь 80 років, чи біля того. Мабуть все життся займалась спортом і вела активне життя. На її прикладі теперішній молоді треба тільки вчитись і відкидати свої лінощі. Бабуся молодець, що тут казати.
Лінощі заважають росту та саморозвитку, а коли немає ніякого руху вперед поступово з’являються внутрішній дискомфорт та усілякі комплекси. Саме можливість піднятися вище своїх інстинктів та бажань робить людину людиною. Бабуся на фото явно досягла в цьому великих успіхів:)
Інколи заважають лінощі, інколи - банальна відсутність віри в себе та свої можливості. Чи помітили ви, що більшість відкриттів та творчих досягнень коється саме тими, кому може трошки бракує знань, але зовсім не бракує впевненості і віри в себе? Тому більшість "ми не можемо" зумовлена лише тим, що "ми думаємо, що не можемо" - і, як наслідок, справді, не можемо. Інформація намагається перетворитися на реальність...
Повністю згоден з цим твердженням. Кожна людина може досягти майже всього. Але для того, щоб чогось досягти, потрібно поставити стимул, мету. Часто люди не хочуть, або не можуть з-за однієї причини: "а навіщо це мені потрібно, мені й так непогано" Це в якійсь мірі особливості менталітету та виховання. Нас з самого малку привчають до того, щоб не бути гіршими за других.
Тут складно не погодитись. До цього списку я б ще додала "хтось" або "щось". Є у мене дві знайомі домогосподарки, яким заважають "діти". Вони не можуть працювати, бо ті завжди боліють, потребують уваги, прогулянок та їжі. Мені завжди хочеться спитати: "А у тих жінок, які працюють, діти що не хворіють, не гуляють та зовсім не їдять?"
А також, коли людина не розуміє, куди правильно рухатися. Раніше, це можливо було зрозуміти. У наш час, не може бути таких відмовок, бо є інтернет, у якому можна знайти будь-які ідеї для здійснення своєї мрії. Хто все-таки надумає змінити своє життя, вбивайте у гуглі, як позбавитися лінощів та підняти самооцінку. Не треба шукати виправдання.
На жаль, чи на щастя людина не може обійтись без суспільства. Тому становлення людини як особистості залежить саме від нього. Якщо з лінощами людина може поборотись, то зі страхом і самооцінкою набагато складніше. Всі наші страхи починаються з дитинства. Саме звідти йде становлення людини, його соціального статусу, поняття самооцінки і взагалі, подальше уявлення світу і себе у ньому. Нажаль ми почали втрачати найголовніші аспекти людських відносин це: мораль, повага, гідність, доброта... Давайте будемо уважні і добріші один до одного. І ось побачимо як світ зміниться на краще)
Ще може заважати відсутність вірної мотивації та невміння планувати свій час. Хоча, було б бажання. Якщо буде сильне бажання, тоді й правильно планувати навчишся.
Коментарі 20