Активний відпочинок.
Щось мене потягнуло на відпочинки…) Мабуть, трохи втомилась вдома, і хочеться активності.
Продовжую заманювати до нашого міста)
Був у нашому мікрорайоні такий собі парк. Місцями занедбаний, місцями захаращений. Мішаний та не дуже доглянутий.
За радянських часів частина цього парку мала назву автомістечка – була нанесена розмітка на доріжках, встановлені світлофори та стояло декілька фігур з мозаїки – машинки та авто техніка. Тут проходили змагання на знання Правил дорожнього руху. Залишився лише паровоз та чомусь ослик, котрого цього року пофарбували у жовтий колір)
Невеличке озерце, куди місцеві чоловіки тікали з вудками від дружин та домашнього клопоту. Ось і все.
Років з 10 назад тут все трохи змінилось. З одного боку облаштували дитячий майданчик з різним начинням, та поруч футбольне поле. Десь взялись і декілька надутих гірок-батутів від підприємливого люду та кіоск із солодкою ватою.
З появою дитини почала бувати тут частіше, з’явились улюблені місця. Особливо мені подобався березовий гай, що був ніби при парку - трохи осторонь. Там тиша стояла неймовірна , і поки маля сопіло в колясці, я насолоджувалась тишею та книгою)
І ось навесні цього року у моїм березовім гаю зашуміли електропилки. Нападало гілок на землю – шкода було до сліз. Так затишно там було ховатись у спеку – словами не сказати.
Тепер там теж «цивілізація». Побудували на берізках мотузковий парк. Модна нині розвага для любителів екстріму. До речі, в Рівному це вже третій такий, але кажуть, що наш самий крутий)
До озера навезли трохи піску, спробували облаштувати пляжик. Проте перша ж злива змила весь той пісок у воду, і все. Поставили пару зонтиків, поки стоять). Декілька столиків з компаніями та мангалами довершать пейзаж «цивілізації».
Пляжик покажу, а от столики( з кругляка та різьблені) – ні, забоялась, що наб’ють.)))
Велопрокат спершу привабив. Півгодини – всього 25 грн. Мені з малим і 10 хвилин би вистачило, проте у заставу попросили паспорт, або 1000 грн. Ну звідки у мамки, що вийшла ліпити пасочки, при собі паспорт чи такі гроші? Так ми і не покатались. Буду знати тепер.
Тепер трохи про саму мотузкову дорогу. Я страшенно боюсь висоти, але те, що все ніби нормально закріплено, і під ногами таки видно землю, дає мені надію на те, що колись я розкажу про власні враження від пройденого маршруту) Дорога не пустує – люду там завжди повно. І дітки маленькі - -десь з 3 років, і дорослі дядьки з тітками. Вартує то задоволення не дорого – дитячий маршрут 20 грн, самий дорожчий дорослий – 70. Деякі ділянки маршруту здаються дуже складними, проте після спостережень цілком можна виробити власну стратегію, і з легкістю подолати усі випробування.
Наші матусі, що гуляють тут постійно, просто в захваті від таких змін. А я, хоч іноді і затримую подих, коли над озером хтось летить на тарзанці, все одно сумую за березовою тишею.
Коментарі 7