Він і Вона

Група, учасників: 26
2015-06-26 00:47

Згадуєте минуле кохання?

Знайшла свої перші «друковані матеріали»)))) В них розповідається про переживання, душевний біль (як тоді здавалось) закоханої студентки. Перечитую історію про #МинулеКохання й не віриться, що таке зі мною відбувалось. Трохи смішно, трохи боляче, що на такі дрібниці витрачала свій час… Якби не ці записи, то я б вже і не пригадала такого періоду страждань у моєму житті))) Цікаво, а ви згадуєте тих, кого любили, хто був для вас колись важливим? Було то справжнє #кохання ? Чи пересікалися ваші долі? Хотілося б побачити його/її? Дізнатися, як справи? Перевірити, чи зайокає у серці? Чи, може, ви й досі спілкуєтеся з минулим коханням і підтримуєте дружні стосунки?
15

Коментарі 43

  • 2015-06-26 07:05
    Нюша, вы своей записью лишний раз подтверждает мою теорию любви (по крайней мере 2 пункта) ))).
    • 2015-06-27 22:44
      Вибачте, Тетяно, не читала про Вашу теорію... Сподіваюсь, нічого поганого?))))
      • 2015-06-27 22:55
        Как сказать))
        • 2015-06-28 00:01
          Ой, невже колись мене тягнутиме до тих колишніх?))))
          • 2015-06-28 07:46
            Нееет. С чего это вы взяли?!
  • 2015-06-26 16:12
    Ми дорослішаємо, змінюємось внутрішньо й зовні, змінюються наші вподобання і пріоритети (у когось частково, у інших - кардинально). Своїх колишніх хлопців згадую, але вкрай рідко, бо не можу сказати, що стосунки з ними можна назвати коханням. Інколи не можу повірити, що все це було зі мною, що я була з цими людьми. Спілкування з колишніми уникаю, адже не бачу в ньому жодного сенсу.
    • 2015-06-27 23:51
      У мене приблизно теж так. Але хотілося б дізнатися, як поживає та людина... Аадже колись того хлопця я вважала, якщо не справжнім коханням, то принаймні гарним товаришем. Спілкуватися зовсім не обов"язково... Особисто мені цікаво, наприклад, чи одружився він, чи є в нього діти, де він працює, чого добився в житті і т.п.)))
      • 2015-06-30 12:54
        Мені про моїх колишніх розповідают оточуючі, тому що у нас невеликий облцентр і майже всі один одного знають)
  • 2015-06-26 16:18
    Хм, змусили згадати) Я якось про всі свої минулі відносини не задумувалася як про кохання - симпатія, сексуальний потяг, розвага... А от першою людиною, з якою я почала думати про спільне майбутнє став чоловік, оце, напевне і є кохання) До речі, ні про кого не згадую з сумом, бо з усіма були гарні моменти і в усіх чогось навчилася. Залишилися не скажу, що друзями, але гарними знайомими - вітаємся, можемо іноді написати пару слів в соц.мережах та й все.
    • 2015-06-27 23:55
      Я з жодним із своїх "ухажеров" не спілкуюсь. Колись один писав (теж в соц.мережі), але я швиденько дала зрозуміти, що він не входить в мої плани))) Тільки тепер розумію, що всіх тих кавалерів можна віднести до категорії "симпатія", не більше)))) А скільки сліз було пролито із-за деяких ...ів:)
  • 2015-06-26 22:19
    Спочатку було боляче, хотілось періодами вернути все назад, але з роками розумієш що, все що не робиться, то до кращого. Перше кохання саме хвилююче і саме болюче, в кожної людини залишаться спогади на все життя, і гіркий досвід. Але ми стали розумнішими, мудрішими з роками, і не варто оглядатися назад, там нічого цікавого бути не може.
    • 2015-06-28 00:00
      Так, час все розставляє на свої місця.
  • 2015-06-26 22:25
    Я завжди намаглася зберігати дружні стосунки зі своїми хлопцями, але одного разу, коли розлучалася з черговим бойфрендом (не дуже гарно звучить, бо ми пробули разом 2 роки), проте він мені сказав, що не може товаришувати з дівчиною, яку кохає. Цікаво, ми спілкуємося зараз досить рідко, проте коли бачимося, то з нашої розмови складається таке враження, що ми й не розлучалися. Мабуть, ті стосунки вирізнялися з поміж інших (можливо, це було кохання). Та зараз у кожного з нас свої родини, діти і ми іноді шуткуємо, що можливо знову станемо родичами (бо його маленький син виявляє симпатію до моєї донечки))))))))
    • 2015-06-27 23:59
      Чудово, що Ви змогли зверегти з ним такі дружні стосунки, таке буває дуже рідко. Я Вам заздрю (по-хорошому). Якщо я переставала спілкуватися зі своїми бойфрендами, то це було раз і назавжди. З деякими чомусь навіть не вітаємося. Хоча зараз для мене подібний фінал здається трохи дивним...
      • 2015-06-30 10:49
        На мою думку, дорослі люди мають розлучатися по-дорослому. Хоча, можу "похизуватися" хіба що невдалим громадським шлюбом, коли навіть власні речі не змогла забрати((((((Але такий досвід теж потрібен у житті, він вчить краще розбиратися в людях та цінити духовні якості більше ніж матеріальні. Бо позарилася на "гарного хлопця" з авто та квартирою, а виявивилося, що це і все хороше, що він може запропонувати.
        • 2015-08-15 00:00
          На жаль, саме так часто і трапляється... Ми женемося за якимись матеріальними цінностями, не звертаючи увагу на духовний світ людини. Здається, ніби й підходимо один одному, а потім виявляється, що нас нічого не об"єднує, розмовляємо навіть "різними" мовами(((
  • 2015-07-01 14:43
    Нещодавно зустріла дуже цікавий вираз, що смак жінки щодо чоловіків формується роками. І чоловіків, за яких ми колись бажали вийти заміж, зараз не запросили б на обід. Я не можу підтримувати дружні стосунки з колишнім чоловіком, бо він рідко з'являється в моєму житті, а коли з'являється, намагається контролювати. Давати поради. Але кохання було в нас дуже красиве і згадувати є що. Романтика, квіти, шалені вчинки. Такою і повинна бути частина життя. Потім прагнеш стабільності та й смаки трохи змінюються з часом.
    • 2015-08-15 00:05
      А мені саме зараз не вистачає тієї романтики, квітів, якихось необдуманих (водночас шалених) вчинків... А це було в нас з чоловіком не так давно... 
       
      Що стосується минулого кохання, то стає смішно, коли пригадую деяких кавалерів. Невже вони могли мені подобатися?! Так, смаки дуже змінюються...
  • 2015-07-02 13:07
    Перше кохання мене дуже змінило. Вже пройшло багато років, але я все одно згадую того хлопця, інколи відчуваю сум, але більш радість. Це приємні спогади, які залишаться у серці назавжди! Інколи бачу його у місті - ми посміхаємося один одному, у кожного свої сім'ї, окремі долі, не спілкуємося, на жаль...
  • 2015-07-04 13:08
    Дуже болюча для мене тема! Мій колишній переслідує мене уже чотири роки . Чотири роки тому у нас був маленький роман ( на один місяць ). Я не можу його забути уже чотири роки . Інколи ми можемо "зійтися " на один вечір , коли зустрічаємося на вечірці спільних знайомих,але це тільки на один вечір , а потім не бачимося по 9 місяців. Йому , мені здається , всеодно , тому що у нього кожний день нова дівчина, а я ніяк не можу розпочати нові відносини . Я б не хотіла його знову бачити в своєму житті .  
    Щодо інших моїх колишніх , можу з усіма спілкуватися , як з друзями ( хоча вони не всі можуть звикнути , шо тепер я друг) і рада , що вони були у моему житті.
    • 2015-08-15 00:10
      Моя подруга теж довго страждала через нерозділене кохання, довго нікого до себе не підпускала, ніхто її не цікавив. Аж несподівано в її житті з"явився хлопець, поруч з яким вона забуле про все. Вона полюбила його. Тож, мені здається, що Ви ще просто не зустріли того, хто став би Вашою половинкою. Щоб це сталося, відпустіть минуле!!!!!
  • 2015-07-04 16:19
    Немає сенсу згадувати минуле кохання, його вже не повернути, а спогади лише пробуджують новий біль. Якщо не склалося, треба зробити висновки та йти далі із посмішкою дивлячись у майбутнє. Живеш минулим коханням - не зможеш знайти нове.
    • 2015-08-24 22:49
      Погодьтесь, буває так, що вже розірвані відносини, але все одно тягне один до одного... І нехай через декілька років у кожного вже будуть власні родини, а одна зустріч здатна перевернути все догори дригом. Якщо це справжнє кохання, то воно не забудеться ніколи... Може, його й не варто відпускати.
  • 2015-07-05 12:45
    Спочатку болісно згадувати минуле кохання, так як не можеш бути поруч з людиною до якої в тебе сильні почуття. Але згодом біль минає, ви рухаєтесь далі в своїх відносинах, і в такому випадку немає нічого поганого в дружніх стосунках. Головне щоб обидві людини це розуміли та не спдівалися на щось більше.
    • 2015-08-24 22:52
      Дружні відносини можливі, коли в жодної зі сторін немає почуттів до партнера, ну і вони не залишилися ворогами після невдалих стосунків. Якщо мирно розійшлися, то чому б не товаришувати, адже до зародження кохання була ж дружба, спільні інтереси і т.д.
  • 2015-07-06 11:37
    Я згадую свої колишні любовні переживання, хоча і не записувала їх у щоденник) вони все одно прописалися в пам'яті) Так, був час, коли хотілося побачити колишнього коханого і дізнатися як він зараз живе. І... я знайшла його))) Ми зустрілися. Нічого не йокнуло, більше того , подивившись на нього я взагалі була здивована, що я могла в ньому знайти раніше?)))
    • 2015-08-24 22:56
      Так і в мене було нещодавно))) Колись А.Б. здавався мені таким класним, веселим, симпатичним... Ще й футболіст. Зустрівши його років через 5-6 мені стало страшнувато. Хлопець потрапив не зовсім до хорошої компанії, випивка зіпсувала його. Мені стало шкода цього МЧ(((
  • 2015-07-08 11:07
    З часом ми змінюємося, хтось трохи, а хтось координально. Згадуючи минуле, перше кохання або саме любов з минулого, яка накрилася крахом ... з одного боку думаєш, і якого мене понесло на таке, де була моя голова в той момент, але так як це було, то звичайно згадуєш:спочатку дуже боляче і образливо, потім з часом біль згасає, а от образа на людину - проходить не у всіх. Головне не зламатися в момент переживань і жити далі. 
    Коли проходить багато часу, дивишся на все простіше, але при цьому стаєш мудріше (розумніше) і намагаєшся більше не допускати таких помилок.
  • 2015-07-09 10:58
    В мене колишнє кохання досі живе, хоча ця людина зробила мені дуже боляче. Зовсім недавно він мені сам зателефонував, попросив зустрітись. Потім розповів, що всі ці роки страждав без мене, що досі кохає. А що я? А я заміжня, в мене є улюблений син, та гарний чоловік. Зараз спілкуємось як друзі, хоча хочеться його послати якнайдалі. 
    Старі образи живуть в моїй душі, поруч з коханням...
  • 2015-07-11 23:55
    В мене перше кохання було дуже болючим. Я довго не хотіла розмовляти з колишнім, навіть декілька років про нього не думала, а от якось щось щовкнуло і я зрозуміла, що не пам`ятаю його прізвища. Почала шукати його в інтернеті і все марно. Виявилося, що він переїхав, змінив прізвище за ці роки. Але якщо дівчина чогось дійсно прагне, вона здобуде це. Отож я знайшла його, просто подивитися який він став. Авжеж я витратила три дні на пошуки, якими тільки методами не користувалася. Ледь впізнала його. Тільки очі не змінилися, в них я й закохалася тоді. Такі глибоко сині і великі, коли дивишся, вони сяють якоюсь чистотою, Поспілкувалися трохи, кохання вже пройшло, а от очі все дивують... Тепер ми зовсім різні, посміялися трохи з минулого і забули.
  • 2015-07-17 12:53
    А мені шкода, що я стільки часу свого життя присвятила не тій людині. Дай йому Боже, всього доброго! Знаю, що в нього все добре, дитинка, дружина! Але б мені його ніколи б в житті не бачити! Дуже болюче було в мене перше кохання! Тільки завдяки моєму чоловіку, я змогла зрозуміти, що я жінка, мене можуть любити! Він дав мені сили вірити, любити, віддаватись людині... Тільки з ним я зрозуміла, що кохання - це не ночі без сну та потоки сліз. Любов - це впевненість, захист, довіра та взаєморозуміння!
  • 2015-07-17 14:53
    У мене також часто виникає бажання зустрітись зколишньою дівчиною, аби просто побачити як у неї справи і чим займається і просто поговорити "по душам". А на рахунок того, чи зайойкає в серці то особисто я не сумніваюсь що ні, адже те о було те вже в минулому, а мені треба йти вперед!
  • 2015-07-25 13:53
    Щоб взнати, як живе колишній коханий чи кохана, зараз є соціальні мережі. Навіть можна нічого не питати - людина сама показує те, чим бажає поділитися. Неважливо, чи то одруження, чи народження дитини, чи ще щось.
  • 2015-07-25 14:51
    Ехх, я згадую своє минуле кохання, тільки приємні моменти..вони напевно залишаться на все життя..саме перше спавжнє кохання. Після роставання ми зустрічались певний час, але то вже не то було..Зараз вже всі почуття пройшли, тому бачритись немає нікаякого бажання. Інколи пишу йому, питаю як справи, але ми не навіть не друзі і не прідтримуємо ніякі стосунки. А почуття вже погасли..тому навряд чи йокне в сердці..Але саме перше кохання, вона справжнє і воно назавжди залишиться в серці.
  • 2015-08-03 10:16
    [Відредаговано на прохання автора]
    • 2016-01-03 03:23
      [Відредаговано на прохання автора]
    • 2016-01-03 04:11
      [Відредаговано на прохання автора]
  • 2015-08-04 11:23
    Іноді згадую за хлопців, з якими були романтичні стосунки. Але тільки з хорошої сторони. Все таки були дуже приємні моменти, згадуючи які, посміхась) Це люди, які принесли в моє життя певний досвід. Який би він не був, він мене чогось навчив. Не бачу в цьому нічого поганого.
  • 2015-08-04 16:06
    Знаєте, зазвичай згадується лише хороше, і ті з ким було найкраще. Погане чомусь швидко забувається..якось так з часом. І, до речі, кажуть. що коли нав'язливо згадуєш минуле, значить ти не щасливий тепер.. Тут думайте самі.. Таке часо буває. Часом нічого поганого не приносить, а часом руйнує все.
  • 2015-08-10 12:16
    Я про своїх колишніх, як про покійників, або добре, або ніяк. Не буду брихати, зовсім мені не хочеться з ними зустрічатися та дізнаватися як у них справи, взагалі, хай би десь пощезли...хоча, не згадаю, щоб мене хтось кинув, якось я йду, коли всі недоліки накопичуються так, що вже зносити не можу. 
    Але це звісно, не правильно, як подивися, бува, американське кіно... куди нам до тих американців? Поки майже до бійки не дійде, або дзвінків вночі напідпитку, не розійдемось.
  • 2015-08-13 12:20
    Перше кохання забути неможливо...Навіть якщо воно принесло багато страждань та розчарувань чи навпаки - щастя та приємних спогадів. Моє перше кохання тривало протягом 8 років, правильно було б залишитися друзями, але в нас цього не вийшло. Бачитись чи спілкуватись в мене не має жодного бажання. Ми навіть не вітаємось, коли раптово зустрічаємось десь на вулиці. Ті відносини назавжди змінили мене та моє життя.
  • 2015-08-13 17:28
    Так, інколи згадую, але с такою усмішкою на обличчі, не зовсім навіть нормальною. Поясню чому... Ми зустрічались два роки і я, абсолютно негативно налаштована на заміжжя протягом всього свого життя, чомусь вирішила, що як раз та людина мені потрібна в житті і навіть можна весілля відсвяткувати (а я ненавиджу весілля). І, напевно, так би я і далі собі думала, але... він мене зрадив після однієї вечірки, будучи трохи напідпитку, але ж всеодно. Але не це страшно, зрадив з...чоловіком. Продовжувати не хочу, було боляче, а зараз смішно))) Суперсучасні чоловіки нового покоління))
  • 2015-08-24 22:44
    Я була не раз закохана в різних хлопців, але був такий, що досі тягне до нього. Цікаво як він живе, що планує, як настрій, самопочуття, приємно бути поруч і хочется піклуватися про нього. Але, нажаль, він не вірив що так щиро і сильно може любити дівчина з іншої області. Я сама собі не вірила що полюбила його більше за себе. В мене лишилась наша перша фотографія, коли ми вперше побачились.

© 2010 - 2021. Всі права захищено.